Пус Світлани Володимирівни

Управління освіти, молоді та спорту

Ярмолинецької райдержадміністрації

Методичний кабінет

Патріотичне виховання

Моя Україна - як тато і мама єдина

Ст.Ярмолинці

2016 рік

Упорядник : колектив Ярмолинецького ДНЗ №3 «Дзвіночок»

Рецензенти: Рихлик Н.М.- методист районного методичного   кабінету управління освіти молоді та спорту

Пус С.В.- завідуюча Ярмолинецьким ДНЗ №3 «Дзвіночок»

Посібник рекомендований для працівників дошкільних навчальних закладів,батьків.В ньому містяться міркування та роздуми на тему : «Моя Україна –  як тато і мама єдина»,конспекти занять у відповідності до програми «Українське дошкілля».

Схвалено на засіданні методичної ради РМК протокол № 1 від 26.02.2016р.

Зміст

1.  Вступ …………………………………………………………………………...5

2. Патріотичне виховання дітей дошкільного віку …………………………….6

3. Краєзнавство як дійовий засіб патріотичного виховання дітей дошкільного віку………………………………………………………………………………..13

4. Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою віку………………………………………………………………………………..18

5.Символіка України…………………………………………………………….24

6.Завдання та напрями патріотичного виховання…………………..…………28

7.Актуальність патріотичного виховання…………...........................................35

8. Методичні поради патріотичного виховання……………………………….46

9. Що означає бути патріотом…………………………………………………..49

10. Методика використання народної творчості………………………………54

 11.Патріотичне виховання дошкільників на сучасному етапі……………….59

12.Добірка практичних матеріалів……………………………………………...66

11.Література…………………………………………………………………….92

ВСТУП

"Без-будь-кого з насБатьківщина може

обійтися, але будь-хто знас

без Батьківщини–ніщо."

Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

 Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

            Однією з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета - забезпечення життєвої компетент­ності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу.

Завдання  патріотичного виховання дошкільників відповідно до змісту нової редакції Базового компонента дошкільної освіти

Освітня

лінія

«Особистість

дитини»

Освітня лінія «Дитина в соціумі»

Освітня лінія «Дитина у природ­ному довкіллі»

Освітня лінія «Дитина у світі культури»

Освітня

лінія

«Гра

дитини»

Освітня лінія «Дитина в сенсор­но-пізна­вальному просторі»

Освітня

лінія

«Мовлення

дитини»

Формувати

елементарні уявлен­ня дитини

про себе

як носія

свідомості

та само­

свідомості,

сприйняття

себе

в контексті

відносин з іншими

Формувати

уявлення

дитини про

країну, на­

роди, нації,

суспільство,

людство.

Виховувати

готовність

сприймати

соціальний

досвід, робити добрі

вчинки

Формувати

моральні

норми гуманної вза­ємодії

з природ­ним до­вкіллям.

Виховувати

любов

до приро­ди рідного

краю

Залучати

до над­

бань на­ціональної

культури,

формувати

ціннісне

ставлення

до україн­ських мис­тецьких

традицій та творів

українських митців. Ви­ховувати інтерес до україн­ського де­коративно - прикладного мистецтва

Ознайом­лювати

з україн­ськими на­родними

іграшками

та місцями

їх виго­товлення.

Вчити від­повідально стави­тися до

обов'язків, пов'язаних із роллю в грі

Формувати

інтерес

до довкіл­

ля та самої

себе. Сти­мулювати

активне

сприйман­ня людей

та подій,

що відбува­ються в со­ціумі

Формувати

уявлення

дітей

про україн­ську мову

як держав­

ну. Вчити

вести діа­лог, вико­ристовуючи

етикетну українську

лексику

Система роботи в дошкільному навчальному закладі

з патріотичного виховання

Патріотичне  виховання як цілісна система ґрунтується на фундаменталь­них принципах. Кожен з  принципів патріотичного виховання більшою чи меншою мірою стосується всіх напрямів виховання. Ці принципи є методологічною основою організації патріотичного виховання.

Принципи патріотичного виховання

і

г

 г

і

Природовідповідності

Культуровідповідності

Етнізації

Гуманізму

Демократизму

Єдності сім'ї

і дошкільного закладу

Наступності і спадкоємності поколінь

Цілісності

Різні форми та методи виховання дітей дошкільного віку забезпечують засвоєння ними знань про рідний народ, Бать­ківщину і на цій основі дають змогу розвивати на­ціональні риси і якості підростаючого покоління.

Форми та методи організації роботи з  патріотичного виховання

г

і

\

1

г

'

г

г

г

1

Заняття, бесіди, розповіді

Екскурсії вулицями рідного міста до історичних пам'яток

Читання та інсценування творів художньої літератури

Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

Розв'язування проблемних ситуацій

Заняття з циклу « Історичні цікавинки»

Розглядання ілюстративних матеріалів

Відвідування музеїв

Тематичні вечори, розваги, свята, виставки

Патріотичне почуття за своєю природою інтегральне, воно об'єднує всі якості особистості: моральні, трудові, розумо­ві, естетичні тощо. Тож його формування перед­бачає всебічний вплив на особистість для отри­мання очікуваного результату.

Патріотичне виховання як інтегрована система

Розумове виховання

Фізичне

виховання

Громадянське виховання

Правове виховання

Екологічне виховання

Трудове виховання

Естетичне виховання

Сутність кожного напряму  у системі патріотичного виховання.

Розумове виховання

Виховання у дитини свідомого патріотиз­му неможливе без розумового виховання.Адже, діяльність вихователя, спрямована на розви­ток інтелектуальних сил і мислення дітей, відбувається у процесі засвоєн­ня знань, але не зводиться до їх нагромадження. Процес здобуття знань і якісне їх поглиблення є чинником розумового виховання лише тоді, коли знання стають особистими переконаннями, духовним багатством людини.

Комплекс відповідних знань, особистісних якостей та рис характеру, які мотивують осо­бистість поводитися як свідомий громадянин та патріот:

патріотична свідомість, громадянська відповідальність, ініціативність та активність

повага до Конституції, законів Української держави, висока правосвідомість

досконале знання державної мови, турбота про піднесення її престижу

повага до батьків та свого народу, його традицій

усвідомлення своєї національної належності

дисциплінованість, працьовитість, творчість, турбота про екологію та природу

фізична досконалість

висока національна культура та культура міжнаціонального спілкування

толерантність, шанобливе ставлення до культури, традицій та звичаїв народів України.

Найважливіша складова потенціалу на­ції— здоров'я і фізична підготовка дітей. Основи здоров'я закладаються в період раннього та до­шкільного дитинства. Збереження та зміцнення здоров'я кожного малюка, формування відпові­дального ставлення до здоров'я  як найвищої інди­відуальної та суспільної цінності є пріоритетним завданням суспільства, родини та дошкільного на­вчального закладу.

Фізкультурно-оздоровча робота у дошкіль­ному закладі включає різні види діяльності. Най­більш актуальними для патріотичного виховання є заняття - ознайомлення з козацькою педагогікою.  Козацька педагогіка — феноменальне явище і складова української етнопедагогіки, яка зберегла, передаючи з поколін­ня в покоління, найкращі духовні цінності народу:

досвід виховання, формування і навчан­ня особистості;

любов до батьків, рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, цінніс­не ставлення до Батьківщини — України;

шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі;

непохитну відданість ідеям, принципам народної моралі, духовності — правди­вість і справедливість, скромність і пра­цьовитість тощо;

турботу про розвиток національних тра­дицій, звичаїв і обрядів, бережливе став­лення до рідної природи, рідного краю;

цілеспрямований розвиток власних фі­зичних і духовних сил, волі, можливос­тей свого організму.

         Громадянське  виховання

Громадянськаособистість є одним із критеріїв і результатів патріотич­ного виховання .

Патріотизм постає як глибоке громадянське почуття, змістом якого є любов до свого наро­ду, Батьківщини, усвідомлення своєї причетності до її історії, традицій, культури, вболівання за її майбутнє.

Важливим напрямом громадянського вихован­ня є прилучення до народознавства— вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Стар­ших дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, по­яснюють зв'язок людини з минулими і майбут­німи поколіннями, виховують розуміння смислу життя, прищеплюють інтерес до родинних і на­родних традицій.

Формування патріотичних почуттів дітей до­шкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру.У новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти зазначено, що кожна країна має свою територію, на якій проживають люди з різ­ним кольором шкіри, волосся, розрізом очей тощо. Вони мають свою культуру, звичаї, мову. Діти ма­ють усвідомлювати, що всі народи світу прагнуть миру і щасливого життя, процвітання рідної краї­ни і всієї планети, турбуються про майбутнє дітей.

Правове виховання

Важливим напрямом патріотичного вихо­вання є правове вихованнядітей, яке полягає у прищепленні їм елементарних правових знань, формуванні найпростіших навичок правової по­ведінки. Правове виховання передбачає ознайом­лення дітей старшого дошкільного віку зі зміс­том їхніх прав, розвиток критичного ставлення до спроб їх порушити (використання авторитарно­го стилю спілкування, приниження гідності тощо).

Дошкільний вік як період становлення осо­бистості має свої потенційні можливості для фор­мування вищих моральних почуттів,до яких і від­носиться почуття патріотизму. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються осно­ви характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми по­ведінкий моральні якості особистості, зокрема:

почуття власної гідності — дитина від­чуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

почуття сорому — виявляється у ніяко­вості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому до­шкільному віці почуття сорому поєднуєть­ся з почуттям власної гідності і стає стій­ким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»);

почуття обов'язку— виявляється у фор­мі емоційних станів, розвиваючись у ді­апазоні від задоволення, яке дитина отримує від виконаного завдання.

       Екологічне виховання

       Формування реалістичних уявлень про яви­ща природи, практичних умінь,  дбайливого ставлення до її компонентів— важливий напрям у вихованні патріотичної особистості. При озна­йомленні з природою рідної країни слід акценту­вати увагу дітей на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти отримують уявлення про те,  які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева,  за яким деревом можна одразу визначи­ти Україну — «Без верби і калини нема України», які квіти квітнуть на українських полях і луках. Необхідно виховува­ти у дітей бажання не лише помічати красу рідної природи, а й зберігати та примножувати її, адже це — найголовніше завдання екологічної освіти.

Трудове виховання

         Перш, ніж людина навчиться працювати на благо Вітчизни, необхідно навчити її добросовіс­но виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці. Трудове виховання— цілеспря­мований процес формування у дітей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звич­ки до трудової діяльності. Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що пра­ця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх:

до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Старші дошкільники здатні до усвідомлення со­ціальної значущості праці. Це сприяє вихованню відповідальності, почуття обов'язку.

Естетичне виховання

Одним із засобів патріотичного вихованняє ознайомлення старших дошкільників із твора­ми образотворчого мистецтва та видатними укра­їнськими художниками. При ознайомленні дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного жит­тя, казок, легенд, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгорта­ється, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спо­сіб життя наших предків, знайомлять дітей з іс­торичними подіями та національними героями.

Естетичне виховання — педагогічна діяль­ність, спрямована на формування здатності сприй­мати і перетворювати дійсність за законами краси. Саме у складному вимірі цілісності, єдності пре­красного, у багатоманітності його національних вимірів особистість знаходить місце для реаліза­ції свого художнього потенціалу. Велике значення має створення можливостей для прилучення ді­тей до різноманітних видів художньої діяльності.

Ще одним важливим напрямом роботи з ви­ховання любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Насампе­ред, слід ознайомлювати дітей з тими людьми, які прославили нашу країну (на вибір вихователя).

Діти мають знати, що український народ — один з най пісенніших народів світу. У скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає піс­ня, яка відображає визначні історичні події, геро­їчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Тож варто з дитинства прищеплювати любов до укра­їнської народної пісні, адже виховання у дітей естетичних почуттів має велику гуманістичну мету — виховання щирості душі, доброти та до­брозичливості. Людина, яка вміє бачити та розу­міти прекрасне, не зможе спотворити красу.

Необхідно нам, дорослим, пам'ятати, що якщо ми серйозно і якісно не займаємося вихованням майбутньої особистості з раннього віку, ми не отримаємо нового покоління людей, гідних громадян України.  Так, на думку В.О. Сухомлинського, «тільки людина, особисто зацікавлена у долі Батьківщини, по-справжньому розкривається як особистість найголовніше - відкривати очі на дороге і рідне»...

Краєзнавство  як дійовий засіб патріотичного виховання

 дітей дошкільного віку

Як і  у маленького деревця, яке ледве піднялося  над землею,

дбайливий садівник зміцнює корінь, від якого потужності

залежить життя рослини впродовж декількох десятиліть,

так дорослий повинен піклуватися про виховання своїх дітей

почуття безмежної любові до Батьківщини.

В. Сухомлинський

Патріотичне виховання з дошкільного віку - єдино вірний шлях успішної ранньої соціалізації особистості, формування стійкого зв'язку поколінь та забезпечення зв'язку людини з рідними корінням, його любові до батьківщини, яка починається з усвідомленого і відповідального ставлення до малої батьківщини.

Патріотичні почуття закладаються в процесі життя і буття людини, що знаходиться в рамках конкретного соціокультурного  середовища. Таким чином, формування у дошкільників любові до Батьківщини з раннього періоду слід вважати етапом накопичення ними соціального досвіду життя в умовах малої Батьківщини, засвоєння прийнятих норм поведінки, взаємин, прилучення до світу рідної культури. Краєзнавство краще інших освітніх галузей  сприяє вихованню патріотизму, любові до рідного краю, формуванню громадянської свідомості

 Гуцульщина - благодатний регіон для виховання кращих людських якостей за допомогою давніх традицій і культури, багатовікового досвіду мужнього, працьовитого і творчого народу.

Велика  Батьківщина  завжди починається з малої - місця, де народилася людина, своєї родини, будинку, дитячого садка і школи, річки і гір, розташованих поруч. Будинок або дитячий сад, рідний край мають свою історію, особливості природи, свої традиції. А допоможе наблизити дошкільнят до історії свого рідного краю - народна культура, місцевий матеріал, живе спілкування з природою і земляками - все, що в подальшому покликане забезпечити успішну соціалізацію особистості, згодитися на тій землі, де народився.

 Головний напрям патріотичного виховання здійснюється шляхом виховання у дошкільників патріотизму як найважливішої духовно-моральної і соціальної цінності  та за допомогою виховання любові до рідного краю.

Основні завдання:

Виховувати у дошкільників любов до рідної землі, повагу до традицій Гуцульщини, її культури й людей праці.

Виховувати у дошкільників  шанобливе ставлення до людей шляхом  спілкування  з близькими та однолітками, сприяти підвищенню впевненості в собі, розвивати навички успішного спілкування з оточуючими, знайомити з прикладами життя і діяльності визначних земляків,які являються гідним прикладом для підростаючого покоління.

Розвивати пізнавальний інтерес до народної творчості гуцулів, до рідної природи, до навколишнього світу.

Формувати у дошкільників  інтерес до зразків гуцульського декоративно - прикладного мистецтва і місцевих художніх промислів.

Виховувати емоційно-позитивне ставлення до тих місць, де дитина народилася і живе: до рідного дому (сім'ї), вулиці, села.

Формувати культуру дбайливого ставлення до природи і до всього живого.

Розвивати вміння бачити і розуміти красу навколишнього життя, творити красу своїми руками.

Виховувати толерантне ставлення до людей різних національностей, їх традицій.

Виховувати почуття відповідальності і гордості за досягнення рідного краю.

 Почуття патріотизму має бути усвідомленим і міцним, носити комплексний характер, пронизувати всі види дитячої діяльності. Вирішення цих завдань повинні здійснюватись за трьома напрямками:

1.Комплексні, інтегровані  заняття пізнавального і розвиваючого циклу з образотворчої, оздоровчої, творчої та екологічної  діяльності  дошкільників.

2.Спільна діяльність дорослих і дошкільників - спілкування, праця і свята.

3.Самостійна діяльність дошкільників - рухливі ігри, пізнавання навколишнього світу, маленькі відкриття в рідній природі, культурі, оточуючих людях.

Перший напрямокзнайомить дошкільників з особливостями сезонних змін і природних явищ у нашій місцевості, їх взаємозв'язком з трудовою, обрядовою діяльністю жителів Гуцульщини, воно спрямоване на навчання спостереження за рідною природою, формування дбайливого і шанобливого ставлення до неї, прищеплює навички активного способу життя, виховує потребу в прогулянках, іграх на свіжому повітрі, живому спілкуванні з природою. На заняттях пізнавального циклу дошкільнята знайомляться з народними прикметами, обрядовими діями, народними іграми, з предметами декоративно - прикладного мистецтва, з виробами художніх промислів. Вироби народних умільців допомагають виховувати у дошкільнят уважне і дбайливе ставлення до навколишнього середовища, так як декоративно - прикладне мистецтво за своїми мотивами близьке  до природи. Спостерігаючи світ тварин, красу птахів, різноманітність рослин, зміни погоди, дитина починає бачити і відчувати гармонію природи. Потім її краса, розумність знаходять відображення у візерунках декоративних розписів дітей (тварини, птахи, рослинні візерунки, орнаменти, символіка). А художній образ, створений руками дитини, збагачує його внутрішній світ і сприяє розкриттю творчих здібностей, удосконалюють різні образотворчі вміння. Гуцульський фольклор - особлива область народної творчості. Вона включає цілу систему поетичних і музично-поетичних жанрів, оспівують мужність, кмітливість, кращі риси і почуття людей. Протягом багатьох століть фольклор любовно і мудро повчає дошкільника, долучає його до високої моральної культури свого народу. Цінність фольклору полягає в тому, що з його допомогою дорослий встановлює з дитиною емоційний контакт і емоційне спілкування. Цікавий зміст, багатство фантазії, яскраві художні образи привертають увагу дошкільника, приносять йому радість і в той же час роблять свій виховний вплив. Гуцульський фольклор несе в собі багатогранний і водночас неповторний характер людей. Місцевий фольклор може бути зрозумілий тільки при збереженні традицій . Отже, необхідно створити особливу атмосферу діяльності дошкільників або спільної діяльності дітей  і дорослих, наближену до реальної. Доцільно створити середовище, в якому дошкільник відчув би себе учасником подій, використовуючи при цьому різні види діяльності.

Другий напрямок визначає зміст спільної діяльності дорослого (як педагога, так і батьків) з дошкільниками. Тут вирішуються завдання, спрямовані на формування інтересу до пізнання народної культури рідного краю, на розвиток творчої активності і художнього смаку у дошкільнят, передбачається спільна трудова і творча діяльність, оскільки «моральна норма народного життя - це сезонна  праця і розваги». Підготовка та проведення свят родини,календарних і тематичних заходів - це унікальна можливість змістовної взаємодії між дітьми і батьками, де створюються умови для етично цінних форм спілкування з близькими людьми.

Третій напрям створює вільну діяльність дошкільників, що сприяє реалізації творчого задуму, прояву ініціативи, фантазії, пізнавальної активності маленьких дослідників великого світу. Дошкільнята, які отримали уявлення про народну  культуру рідного краю на заняттях пізнавального циклу і святах, використовують знання в народних рухливих іграх, в загальнорозвиваючих вправах, самостійній  художній і музичній  діяльності.

Система і послідовність роботи з виховання у дітей патріотичних почуттів, представлена наступним чином:

Сім'я → рідна вулиця → село → район → область → країна: історія, символіка, звичаї, традиції, чим живе регіон  сьогодні, особливості(пам'ятки), перспективи розвитку.

Завдання дорослих, як педагогів, так і батьків, пробудити в дитині це почуття, саме пробудити, а не нав'язати. А для цього необхідно дотримуватися наступних принципів при організації освітнього процесу:

Принцип історизму.Реалізовується шляхом збереження хронологічного порядку описуваних явищ і зводиться до двох історичних  понять: минуле (давним-давно), сьогодення (в наші дні) і майбутнє (плани, перспективи).

Принцип гуманізації.Передбачає вміння педагога стати на позицію дитини, врахувати її точку зору, не ігнорувати її почуття і емоції, бачити в дитині повноправного партнера, а також орієнтуватися на вищі загальнолюдські поняття - любов до родини, рідного краю, Батьківщини.

Принцип диференціації. Полягає у створенні оптимальних умов для самореалізації кожної дитини в процесі засвоєння знань про рідний край з урахуванням віку, статі дитини, накопиченого нею досвіду, особливостей емоційної та пізнавальної сфери.

Принцип інтеграції. Реалізовувати  у співпраці з сім'єю, бібліотекою, громадськістю, музеєм і т.п.; в природному включення краєзнавчого матеріалу в програмах  дошкільної освіти.

Позитивний центризм. Реалізовувався шляхом відбору знань, найбільш актуальних для дітей дошкільного віку.

Принцип активності і самостійності - це активна співтворчість і дорослих, і дошкільника.

Принцип наочності. Використовувати  наочні засоби (іграшки, посібники, малюнки, технічні засоби), які створюють розгорнуту картину дій і результатів.

Принцип поетапності. Зміст комплексних пізнавальних занять ґрунтується на поетапності, яка структурує і інтегрує взаємопов'язані частини.

Принцип індивідуально - особистісної орієнтації виховання дошкільнят. Головна мета освіти – дитина  зі своїми особливостями, індивідуальною сприйнятливістю, емоційністю і безпосередністю.

Принцип пізнавальної виразності з прийомами емоційного підкріплення.

Принцип успішності. Дошкільнята отримують завдання, які здатні успішно виконати, доступні за формою і змістом.

Принцип  комунікативності. У дошкільників  виховується потреба у спілкуванні з однолітками і дорослими, в процесі якої формується соціальна мотивація здоров'я.

Предметно -  розвивальне середовище

Предметно  - розвивальне середовище створює оптимальні умови для формування у дітей цілісної картини світу. Тому для  формування  морально - патріотичного ставлення і почуття причетності до малої батьківщини на основі національно - регіональних і природних особливостей рідного краю сприятиме методичне забезпечення, відображене фотографіями, макетами, альбомами і спеціальною літературою (художньою та довідково - інформаційною), картами, буклетами, схемами , зображення символів України, району,спеціальною  серією дидактичних ігор. Певне значення для сприйняття історичного минулого має макет гуцульського подвір'я: огорожа, криниця, лавка, піч. В «хаті гуцула» мають бути предмети регіонального побуту, елементи внутрішнього оздоблення… Весь цей матеріал збагачує уявлення дітей про малу Батьківщину.

Отже , саме  краєзнавство народжує почуття патріотизму - глибокої любові до Батьківщини.

Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;— краєзнавство;— ознайомлення з явищами суспільного життя;— формування знань про історію держави, державні символи;— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.                                                                     Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля"

окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо).Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, утому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Завдання та напрями  патріотичного виховання

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася.

У цьому зв’язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;

• почуття власної гідності як представників свого народу;

• толерантне ставлення до представників інших національностей, доровесників, батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання дошкільнят має вирішувати ширше коло завдань, ніж ті, що зазначені. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Виховання любові до Батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо коли мова йде про дітей дошкільного віку. Однак в значному ступеню така складність виникає при спробі переносити на дітей „дорослі” показники проявів любові до Вітчизни.

Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких і відноситься почуття патріотизму.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

4) ставлення до державного устрою.

Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою „від близького до далекого” – від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей „територіальний підхід” ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні „території”, а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен. У дошкільників поступово формується „образ власного дому” з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття „батьківського дому” лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Важливо, щоб у дитини в сім’ї були свої обов’язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці, - це сприяє зміцненню „почуття сім’ї”.

Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв’язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок, - можна пройти пішки чи треба їхати.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичноговиховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

У розділі «Дитина і навколишній світ» програми виховання «Українське дошкілля» окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо).Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи Важливим напрямом патріотичноговиховання є прилучення до народознавства — вивчення культури

побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Актуальність патріотичного виховання

На думку академіка Семена Гончаренка «педагогічна драма виховання стрімко переростає в загальнолюдську трагедію». За даними державного інституту розвитку сім'ї та молоді майже 30 % українських студентів планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б поїхати на заробітки за кордон. У цих умовах постає необхідність розв'язання на державному рівні найгостріших проблем, пов'язаних з вихованням патріотизму та формуванні національної свідомості населення України як основи консолідації суспільства і зміцненні держави.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків.

Щоб досягти цієї мети, виховувати патріотів слід вже з дошкільного віку. Які ж завдання стоять перед педагогами закладу? (відповіді учасників).

Так, патріотичне виховання дошкільників має вирішувати широке коло завдань. Це не лише виховання любові до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, з якої зароджується любов до рідного країни, а й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної землі, захисників Вітчизни, державної символіки, традицій держави, загальнонародних свят.

Тож сьогодні ми з'ясуємо зміст патріотичного виховання дошкільників та засоби, якими потрібно його здійснювати.

У наукових дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів і педагогів доведено важливість дошкільного віку у становленні особистості. Ця теза є ключовою і в змісті державних нормативних документів. Окреслимо можливості та особливості патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Можливості та особливості патріотичного виховання дошкільників

Як ви гадаєте, які особистісні якості та риси притаманні свідомому громадянину й патріоту? (відповіді учасників).

Так, йдеться про повагу до батьків, свого народу, традицій та історії рідного народу; працьовитість, високу художньо-естетичну культуру; патріотичну самосвідомість та громадянську відповідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її; повагу до Конституції, законів, досконале знання української мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформовані у дитини дошкільного віку. Проте створити умови, фундамент, на основі якого можна сформувати майбутнього патріота не лише, можливо, а й потрібно.

Зважаючи на те, що в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості й самосвідомості, а також ті риси характеру, які й визначатимуть особистість, цей вік має виключне значення для патріотичного виховання. На думку вчених, уже наприкінці дошкільного віку дитина здатна усвідомлювати і себе саму, і те місце. Яке вона на цей час займатиме в житті. Уже з перших днів життя особистість дитини формується під впливом материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки. Підростаючи, дитини бере участь у народних святах і обрядах, засвоює народні пісні, залучається до процесу народної творчості, переймаючи досвід попередніх поколінь рідного народу. Дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватись у своїй діяльності, поведінці моральними нормами. Цей час є найсприятливішим для формування в неї першооснов національної свідомості, а саме:

- розуміння своєї приналежності до нації;

- любові і поваги до національної культури, мови, традицій тощо;

- основ фундаментальних рис національного характеру.

Виховання любові до батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо, коли йдеться про дітей дошкільного віку. Дошкільний вік як період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, дот яких відноситься почуття патріотизму. Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Батьківщини, необхідно визначитися у природі самого почуття патріотизму, зокрема на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи воно не може з'явитися. Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, любові до своєї країни, відповідальності за неї, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною до когось чи до чого-небудь, любити рідних, красу довкілля, бути відповідальною.

Людське життя складається з періодів, кожний з яких призначений для дії чинників психологічного, соціального та емоційного впливу. З огляду на це, головне – не запізнитись, не пропустити то момент, коли виховані зусилля будуть найефективнішими, коли робота, проведена педагогом, дасть високий результат. Нині, повертаючись до історії українського народу, відроджуючи, про­буджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу, ми виховуємо свідомого громадянина і патріота нашої держави. Починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім'ї, у дитячому садку, в школі.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні у комплексі розв'язувати пізнавальні, навчальні, виховні та мовленнєві за­вдання (А. Богуш).

Пізнавальні завдання передбачають розширення знань дітей про Україну, її історію, культуру, природні багатства.

Дітей спочатку ознайомлюють з найближчим оточенням, з яким вони щодня контактують. Поступово стежинкою рідного краю ведуть дитину до столиці України - Києва, інших міст та пам'ятних місць Батьківщини.

На заняттях з народознавства малюк уперше долучається до державних символів (Герба, Прапора, Гімну) та народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника тощо).

Предметом обговорення у дитячому товаристві мають бути й родинні корені кожної сім'ї, кожної родини. Вихователь повинен стимулювати й за­охочувати дітей до пізнання свого родоводу.

Упродовж перебування дітей у дитячому садку потрібно ознайомити їх з побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі. Діти повинні знати (впізнавати, розрізняти) українські національні іграшки, національний І (традиційний та регіональний) одяг, взуття, посуд, предмети побуту та хат­нього інтер'єру, подвір'я. Треба розвивати у дітей цікавість до української національної обрядовості, народних свят, ігор, народних прикмет, народної творчості, національного мистецтва, народних промислів. Не можна обійти | увагою й українську національну кухню.

Пізнавальні завдання реалізуються й у пізнаванні дітьми природи рідного краю (ліси, степи, моря, гори, заказники тощо).

Навчальні завдання передбачають формування перших наукових наро­дознавчих та історичних понять, у майбутньому - основи наукового мислення, національної свідомості, самосвідомості та психології.

Вихователь повинен:

• розвивати пізнавальну активність дітей, прагнення якнайглибше пізнати свій народ, свої національні корені;

• формувати стійкий інтерес до народознавчого матеріалу, бажання пізнати його глибше, навчити використовувати його в побуті, у своєму дитячому житті, запам'ятовувати вірші, прислів'я, приказки, казки, загадки;

• прищеплювати дітям елементарні трудові навички, пов'язані з народними ремеслами. Вчити малюків вишивати, витинати, розписувати за українськими мотивами писанки, іграшки, посуд виготовляти різні вироби: іграшки, глиняний посуд, вибійки, витинанки, аплікації тощо.

Розвивальні завдання передбачають розвиток усіх психічних процесів у дитини: запам'ятовування, уважності, зосередженості, логічного мислення, уяви. Діти повинні вміти самостійно аналізувати, зіставляти, порівнювати народознавчі поняття, звичаї минулого та сучасного, відокремлювати місцеве, регіональне від загальнотрадиційного національного.

Мовленнєві завдання є супутніми на кожному народознавчому занятті. Наприклад, мандруючи до української оселі прадідів, діти вперше чують сло­ва стріха, тин, перелаз, скриня, ослін, долівка.

Словник дітей також поповнюється образними виразами, коли вони слу­хають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів'я, приказки, примовки. Кожне заняття супроводжується розповідями дітей про побачене, почуте, пережите.

Виховні завдання мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, до землі своїх предків, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів.

Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, добре почуття гумору. Отож ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал.

Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів.

Долучення дітей до народної творчості, мистецтва, безпосередня участь у національних святах виховують у них естетичні почуття, розвива­ють художнє світобачення, наповнюють емоційну сферу дитину радощами, піднімають настрій, формують естетичний смак.

Проведення занять, організація свят з народознавства потребує серйозної підготовки педагогів. Відхилення від змісту тлумачення основних подій, традицій, що їх використовують на занятті або святі, допускати не можна. Як зазначає А. Богуш , календарно-обрядовий матеріал повинен обиратися з мінімальним релігійним звучанням.

Методичні рекомендації

щодо оформлення національних куточків у групах ДНЗ

Національний куточок у групі має бути розташований у світлому, зруч­ному для огляду місці, бути візуально відокремленим від ігрових центрів. Експозиція національного куточка в групі не повинна бути перенавантаженою та застиглою, вона має змінюватися, поповнюватися. Важливим критерієм національного куточка є його естетичне оформлення.

Крім предметів, виробів національного мистецтва, що подані в пам'ятках нижче, в експозицію можна включати вироби, які виготовляли та використо­вували в народі відповідно до обрядових циклів (осіннього, зимового, весня­ного, літнього). Наприклад:

• осінній цикл: свято врожаю - кошик із фруктами, овочами;

• зимовий цикл: Різдвяні свята - “зірка” з дерев'яної обичайки (обід сита, решета, бубна тощо) і тоненьких дощечок - семи шалівок, декорова­на кольоровим папером, стрічками; на стіл кладуть сіно, зерно, сніп-дідух (пропоновані рекомендації визначені у матеріалах А. Богуш).

• весняний цикл “Свято першого жайворонка” - фігурки випечених із солоного тіста жайворонків та голубів; “Вербна неділя” - вербові гілочки, прикрашені квітами, стрічками тощо.

У національному куточку можна ставити букет з квітами (мак, чорнобривці, ромашки, барвінок, півонія, жоржина, ковила тощо).

Зміни в експозиції національного куточка можуть бути пов'язані із пізнавальною темою тижня з народознавства.

Наприклад:

Тема “Українська хата” - макет української хати; “Птахи-символи” — лелека-іграшка; “Криниця - оберіг українського народу” - макет криниці.

“Український віночок”, “Український одяг” - зразки віночків зі стрічками. Важливо зазначити, що віночки дівчата зберігали у скрині, не носили їх щодня, а вдягали на свята, тому бажано, щоб і в куточку його ви­кладали або вивішували лише у святкові дні, а також протягом тематичного тижня ознайомлення дітей з національним одягом.

Також предмети експозиції можуть змінюватися залежно від те­матики занять з образотворчого мистецтва.

У старшій групі доцільно виділяти регіональні особливості народного одягу, мистецтва, знайомити з народними умільцями свого регіону.

Педагогам треба чітко розуміти, які посібники, матеріали зберігаються у шафах вихователя, який дидактичний матеріал необхідний для проведення занять, бесід тощо, а які вироби та посібники є експонатами національного куточка.

Важливо зазначити, що коли відбуваються зміни в експозиції національного куточка, то на це обов'язково треба звертати увагу дітей.

Вихователеві необхідно обговорити ці зміни з дітьми, пояснити, з чим вони пов'язані, детальніше розглянути нові предмети тощо. Такі спостережен­ня та бесіди щодо змін в експозиції обов'язково плануються вихователем заздалегідь і фіксуються у перспективному та прописуються в календарному планах.

Пам'ятка

Національний куточок у різновіковій групі

1. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

2. Вироби народних промислів України:

• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко (посуд можна ставити на рушник-стирок, на святковий рушник у дні свят);

• іграшки;

• музичні дитячі народні інструменти — яворівські сопілка, дзиґа, сви­щики (різної форми);

• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

• Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

• Макет подвір'я з українською хатою, спорудами для свійських тварин та фігурки тварин.

Виставляється по 1-2 предмети кожного виду виробу, протягом року змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.

5.Дидактичні ігри, наприклад, “Збери з частин ціле” (іграшки).

Пам'ятка

Національний куточок у старшій групі

1. Мапа України або її макет.

2. Ляльки - дівчинка і хлопчик - у національному вбранні.

3. Вироби народних промислів України:

• посуд: миска, полумисок, горщик, макітра, глечик, куманець, бариль­це, горнятко, таріль, таця (посуд можна ставити на рушник-стирок, на свят­ковий рушник у дні свят);

• іграшки;

• музичні дитячі народні інструменти - яворівські сопілка, скрипка, дзиґа, свищик;

• писанки (виставляють напередодні Великодніх свят).

Виставляється по 2-3 предмети кожного виду виробу, протягом року

змінюються на інші або змінюються на такі самі вироби, але з іншим роз­писом тощо.

4. Дидактичний фотоальбом “Україна - наша держава”, “Київ - столиця України”, “Нетішин - рідне місто”.

5. Альбом “Українські казки”, у якому розміщуються ілюстрації до на­родних казок, персонажі народних казок (ілюстрації з казок поповнюються поступово).

6. Дидактичні ігри (орієнтовний перелік): “Знайди за назвою український посуд”, “Збери із частин ціле” (розбилася таця, свищик-іграшка тощо), “Що зайве?” (народні та сучасні народні інструменти; вироби народних промислів), “Дорогами країни” (робота з мапою України) тощо.

У вихователів обов'язково повинні зберігатися у шафі тематичні пап­ки або альбоми:

• “Державні символи України” (на звороті кожного символу надруковані орієнтовні бесіди з дітьми про цей символ);

• “Національні символи України” (хліб, рушник, віночок, калина тощо);

• “Визначні дати України” (ілюстрації, які відображають святкові події, можна виставляти у куточку напередодні святкування цих дат);

• “Митці України”;

• портрети Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших (вивішуються у національному куточку в дні народження та вшанування пам'яті видатних діячів, прикрашаються рушником-покутником). П ровідним завданням виховання дітей дошкільного віку, з огляду на сучасні події, є розвиток у дитини духовних цінностей, духовного здоров'я , як домінуючого начала у розвитку особистості , а також патріотичне виховання дітей дошкільного віку.

Найвищим проявом духовності людини є її любов до Батьківщини. Відомо, що Батьківщина починається з любові до тієї землі, на якій ти народився і живеш. Але просто любити свою землю недостатньо, потрібно знати її історію, культуру, визначні місця, володіти мовою.

Щоб дитина вийшла в дорослий світ підготовленою, вона має пізнати близьке, рідне, відчути себе його частинкою. Для досягнення цієї мети в нашому дошкільному закладі розроблено план заходів, де передбачено систему педагогічних методів та прийомів.

Система роботи нашого садочка передбачає різні види діяльності вихованців, а саме, ігрову,пізнавальну, комунікативно – мовленнєву, предметно – практичну, образотворчу, музичну, рухову, театралізовану , пошуково – дослідницьку, ін. та забезпечення різних шляхів їх реалізації педколективом.

Зазначені види практичної діяльності дітей сприяють плеканню кращих рис, що становить єдність загальнолюдських і національних цінностей.

Робота з духовно - патріотичного виховання ведеться як на заняттях, так і в повсякденному житті. Зустрічі з батьками, екскурсії рідним містом та до краєзнавчого музею, розваги, свята допомагають дітям краще пізнати свою малу Батьківщину. Використовуючи ілюстрації, світлини, діти ознайомлюються з минулим та сучасним міста і всієї України.

Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитині елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами, малими жанрами фольклору.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент роби мо на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях.

Наші малята після кожного заходу беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності - це стимулює ініціативність та креативний розвиток дошкільнят. .

Вдало використовують наші педагоги для становлення національного характеру та світогляду яскраве, образне рідне слов о , яке сприяє вихованню в дітей таких духовно-моральних якостей, як працелюбність, старанність, товариськість, шанобливе ставлення до однолітків і дорослих, повага до національних святинь.

Багатовіковий визвольний козацький рух сприяв зародженню козацької педагогіки, яка загартовувала національний характер, формувала високі лицарські якості, пошану до старших людей, жінок, виховувала фізично та духовно загартованих, з міцним здоров'ям, захисників рідного народу. Гурток бойового гопака, що працює у нашому садочку поєднує фізичний гарт наших вихованців з духовними цінностями минулого.

В народі кажуть : “ Або ви турбуєтесь про своє здоров'я , або воно потурбує вас “.

 Батьків і педагогів сьогодні надзвичайно хвилює, як допомогти малюкам бути здоровими , сильними , витривалими . Головн им завданням для себе , у співпраці з дітьми та батьками бачимо формува ння в маленьких українців свідом ого ставлення до власного здоров'я .

А тому в закладі широко застосовуємо здоров ` язбережувальні технології. Це пальчикові ігри, психогімнастика, етюди душі, казкотерапія, технологія сендпдей. П рактика наших вихователів свідчить, що ігри з піском позитивно впливають на емоційне благополуччя дітей. А з огляду на те, що це найулюбленіші ігри дітей, ми, максимально використову ємо їх з розвивальною, навчальною та корекційною метою.

Свою роботу ми будуємо так, щоб у дітей виникло бажання більше дізнаватися про рідну Батьківщину, а в педагогів – весь час шукати щось цікаве, нове та впроваджувати в життя.

І наш педагогічний колектив, успішно втілює завдання надзвичайної ваги –виховувати Громадянина - патріота своєї Батьківщини, духовну, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті.

Методичні поради з патріотичного виховання

Проблема патріотичного виховання дошкіль­ників сьогодні є однією з найголовніших у пріо­ритетних напрямах роботи ДНЗ. Загальні зміни в суспільстві та державі, політична нестабільність сьогодення обумовлюють необхідність формуван­ня у дітей дошкільного віку високих етичних і мо­рально-психологічних якостей, серед яких важливе місце посідають патріотизм, громадянськість, від­повідальність за долю Вітчизни і готовність до її захисту. У зв'язку з цим значно зросла роль ДНЗ у підвищенні статусу патріотичного виховання в дошкільній освіті через оновлення його змісту і структури.

Під патріотичним вихованням розуміють взаємодію дорослого і дітей у суспільній діяль­ності та спілкуванні, що спрямовані на роз­криття і формування в дітей загальнолюдських моральних якостей особистості, залученні до джерел національної культури, природи рідно­го краю, виховання емоційно-дієвого ставлення, почуття прихильності.

Дошкільний вік як період становлення особи­стості має свої потенційні можливості для форму­вання вищих моральних почуттів, до яких і нале­жить почуття патріотизму.

Патріотичне почуття за своєю природою бага­тогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фі­зичний розвиток і передбачає вплив на кожну зі сторін для отримання єдиного результату.

Патріотичне виховання дошкільнят має розв'язувати широке коло завдань. Це не лише виховання любої до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, але й виховання шанобливого ставлення до людини-трударя та результатів її праці, рідної зем­лі, захисників Вітчизни, державної символіки, тра­дицій держави, загальнонародних свят.

До основних завдань патріотичного виховання старших дошкільнят належать:

• формування любові до рідного краю (причет­ності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);

• формування духовно-моральних взаємин;

• формування любові до культурного спадку свого народу;

• виховання любові, поваги до своїх національ­них особливостей;

• почуття власної гідності як представників сво­го народу;

• толерантне ставлення до представників ін­ших національностей, до однолітків, батьків, сусідів, інших людей.

Основні напрями патріотичного виховання:

• формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

• краєзнавство;

• ознайомлення з явищами суспільного життя;

• формування знань про історію держави, дер­жавні символи;

• ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

• формування знань про людство.

Кожен із цих напрямів може стати змістом освітньо-виховної діяльності з дітьми, і кожен зро­бить свій внесок у соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

Базовий компонент дошкільної освіти як дер­жавний стандарт визначає ознайомлення дітей з поняттями «держава»; «народ»; «людство», з пра­вами та обов'язками громадян України.

Згідно з Концепцією дошкільного виховання, програмою передбачено розвиток у дітей націо­нальної культури, що є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, че­сті, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, що формує у них па­тріотизм та інтернаціоналізм.

В освітній програмі «Дитина в дошкільні роки» виховання патріотичних почуттів до своєї Батьків­щини у дітей базується на доброзичливому став­ленні до представників інших національностей, опануванні дітьми елементарної етики міжнаціо­нальних стосунків, вихованні турботливого став­лення до людей, прагненні допомогти, формуван­ні у дітей гуманних почуттів, уявлень про доброту, чуйність, сміливість, про те, що люди на Землі мо­жуть жити в мирі й дружбі.

Дитина старшого дошкільного віку може і по­винна знати, як називається країна, у якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні мі­сця, якою є природа рідного краю та країни, де ди­тина живе, які люди за національністю, за особи­стими якостями населяють її країну, чим вони про­славили рідну країну і весь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Досягти якісного рівня патріотичного вихован­ня дошкільників не можна без урахування специфі­ки окремих регіонів, їх національних особливостей.

Важливим аспектом патріотичного вихован­ня є залучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу.

Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, по­яснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють на­родні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і пере­даються з покоління в покоління (шанувати стар­ших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями взаємопов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як впитися, як ходити на го­стину та ін.).

Сьогоденна ситуація мовленнєвого середови­ща в ДНЗ неідеальна. Тому потрібно створити від­повідне розвивальне середовище для підвищення інтересу дітей до життя українського народу, до його історії та культури, до природи України шля­хом активізації художньо-мовленнєвої діяльності, як у повсякденному житті, так і спеціальних занят­тях залучати дітей до рідної мови, ознайомлюва­ти їх з народними традиціями, виховувати до них повагу.

Засвоєння патріотичних цінностей і норм є тривалим процесом Вони не закладені у генах, не є природною якістю, а формуються цілеспря­мовано, системно, із використанням певних прин­ципів та методів діяльності з молодим поколінням.

ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ПАТРІОТОМ?

Слово «патріот» походить з грецької мови. У стародавніх греків так іменувалися земляки (люди, які народилися в одному місці). Інша назва земляків – співвітчизники. Уже в самому древньому значенні слова «патріот» відбивається зв'язок між людиною і місцем її народження.

Місце народження називають по-різному: Батьківщина, Вітчизна. Батьківщина у людини одна, як і рідна мати. Часто ці два слова звучать поруч – Батьківщина-мати.

Що означає бути патріотом? Сучасний словник визначає значення слова «патріот» так: це людина, яка любить свою Батьківщину, віддана своєму народу, готова на жертви і здійснює подвиги в ім'я інтересів своєї Батьківщини.

Як відповісти на запитання: «За що ми любимо матусю?» Сказати можна багато, але от чи буде відповідь повною? Не так просто відповісти і на запитання: «За що люди люблять Батьківщину?» Кожен може дати свою відповідь, але от чи буде ця відповідь єдино правильною?

Любов до Батьківщини, або патріотизм, зовсім не означає хвалити все своє тільки тому, що це рідне. Справжньому патріоту властиво бачити навколосебе не тільки гідності, але й недоліки. От тільки істинний патріот не стане жалітися на труднощі та скаржитися на людей. Він буде намагатися зробити життя у себе набатьківщині краще, гідніше.

Мету роботи по патріотичному вихованню: реалізація комплексного підходу до розвитку дитини та здійснення інтелектуального, морального, фізичного розвитку дошкільників за допомогою ознайомлення зі своєю Батьківщиною.

Завдання, які стоять перед педагогами.

Освітні- на прикладі ближнього природного оточення познайомити дошкільнят з навколишнім світом, допомогти їм усвідомити своє місце в ньому;

- вчити орієнтуватися в природному середовищі існування;

- залучати дітей до національних традицій українського народу.

Розвиваючі:

- засобами патріотичного виховання розвивати інтелект дитини, формувати наочно-образне мислення, творчі здібності, елементи самостійності, навички взаємин з дорослими і однолітками;

- формувати дбайливе ставлення до природи і всього живого;

- розвивати інтерес до українських традицій і народних ремесел;

- розвивати почуття відповідальності і гордості за свою країну.

Виховні:

- виховувати дошкільників, розвиваючи дбайливе ставлення до природи і людей свого краю, країни;

- виховання у дитини любові і прихильності до своєї сім'ї, дому, дитячого садка;

- виховання поваги до праці.

Дані завдання повинні вирішуватись у всіх видах дитячої діяльності: на заняттях, в іграх, у праці, в побуті. Щоденно виховувати в дитині не тільки патріотичні почуття, а й формувати її взаємини з дорослими і однолітками.

Відбір змісту роботи ґрунтується на наступних головних педагогічних принципах:

Цілісності – в роботі дотримуватись єдності навчання, виховання і розвитку, з одного боку, і системноності, з іншого;

Гуманізації – особистісно-орієнтований підхід у вихованні, врахування вікових та індивідуальних особливостей, атмосфера доброзичливості і взаєморозуміння;

Діяльного підходу – будь-які знання набуваються дитиною під час активної діяльності;

Інтеграції – цей принцип дозволяє поєднати в роботі аспекти різних знань, таких як історія, природа, музика, малювання та ін.;

Культуровідповідності – грунтується на цінностях регіональної, національної та світової культури, технологічно реалізується за допомогою культурно-середовищного підходу до організації діяльності в дитячому колективі;

Вікового та індивідуального підходу – припускає вибір тематики, прийомів роботи відповідно до суб'єктивного досвіду і віку дітей.

Умови, які необхідні для реалізації роботи по патріотичному вихованню:

1.Створення спеціального середовища для успішної соціалізації дитини;

2.Облік рівня розвитку та вихованості дитини, організація виховного простору відповідно до цього рівня;

3.Збагачення змістовної діяльності шляхом включення культурно-історичного, духовно-морального, соціально-психологічного та інших компонентів;

4.Врахування вікових і психолого-фізіологічних особливостей дитини;

5.Об'єднання зусиль та координація діяльності дошкільного закладу, сім'ї, соціальних інститутів виховання;

6.Удосконалення знань, умінь і навичок мовленнєвої культури;

7.Становлення високоморальних, етичних норм поведінки.

Засоби навчання:

- Національні іграшки, книги, ілюстрації та ін.;

- Мультимедійні посібники, звукозаписи;

- Рольова гра, колективно-творча гра;

- Спеціально підібраний мовний матеріал;

- Розучування віршів, пісень;

- Інсценування казок, віршів, пісень;

- Ігри рухливі, дидактичні, тематичні, творчі.

Етапи роботи над кожною темою:

Організаційний – націлений на формування у дітей пізнавального інтересу, пов'язаного з новими знаннями. Діти вчаться висловлювати свої інтереси, свій настрій, розуміти бажання і потреби інших дітей.

Практичний – діти застосовують на практиці раніше отримані знання та вміння, набувають нових.

Заключний – метою є осмислення дітьми отриманих знань і умінь, тобто усвідомлення ними можливості використання набутих знань і вмінь у різних ситуаціях.

При проведенні кожного заняття діяльність педагога спрямована на:

• Створення позитивної пізнавальної мотивації дітей;

• Організацію уваги;

• Активізацію мовного досвіду і збагачення словникового запасу дошкільнят;

• Формування способів оцінки дитиною власної діяльності.

Завдання вихователя полягає втому, щоб відкрити перед кожним вихованцем усі джерела, якими живиться почуття любові до Батьківщини. Це й природа рідного краю, і мати з батьком, і рідне слово, і рідне місто, і славне минуле Вітчизни, її героїчна історія…

Перший блок

Формування знань про сім'ю в системі морально-патріотичного виховання дітей

Мета: розширювати поле соціально-моральних почуттів і стосунків дітей.

Завдання:

- Розвивати уміння розуміти оточуючих людей, проявляти до них доброзичливість, прагнути до спілкування і взаємодії.

- Збагачувати уявлення дошкільниківпро людей, їх взаємини.

- Спонукати дітей вчиняти позитивні вчинки, керуватись мотивами гуманності і справедливості, виховувати у дітей любов і прихильність до своєї сім'ї.

Другий блок

Вивчення мікросоціуму в системі морально-патріотичного виховання дошкільнят

Мета: розширювати коло спілкування дітей, сприяти усвідомленню значущості трудової діяльності дорослих.

Завдання:

- Підтримуючи природне розширення інтересів дитини, допомагати вільно орієнтуватися в найближчому оточенні.

- Розвивати дослідницький підхід до доступних об'єктів навколишнього середовища.

- Вчити діяти в повсякденному житті розумно і самостійно, розуміти і реалізувати в своїй поведінці моральне ставлення до свого дитячого садка.

Третій блок

Вивчення соціальної сфери в системі морально-патріотичного виховання дошкільнят

Мета: забезпечувати умови для накопичення та узагальнення знань про навколишню дійсність.

Завдання:

- Сприяти входженню дитини в сучасний світ, долучати до його цінностей.

- Формувати уявлення про найближче оточення, як частки малої Батьківщини.

- Сприяти прояву позитивних моральних якостей до об'єктів навколишньої дійсності.

Четвертий блок

Вивчення рідної природи – засіб патріотичного виховання дошкільнят

Мета: виховання у дітей елементів екологічної свідомості, ціннісних орієнтацій в поведінці і діяльності, що забезпечують відповідальне ставлення до навколишнього природного середовища, як невід'ємної частини рідного краю.

Завдання:

- Знайомлячи з природою рідного краю, забезпечувати можливість діяти з об'єктами природи, спостерігати за ними, експериментувати.

- Розвивати пізнавальну активність в процесі дослідницької діяльності, розвивати гуманне дбайливе ставлення до всього живого.

- Виховання почуттів любові до рідної природи, як одного з проявів патріотизму.

П’ятий блок

Сторінки історії та культури міста в системі національно-патріотичного виховання дошкільників.

Мета: виховання почуття любові, гордості та патріотизму до своєї малої Батьківщини.

Завдання:

- Формування елементарних знань про побут наших предків – початковий етап в пізнанні рідного краю.

- Розвиток у дітей інтересу і допитливості до історичного минулого свого міста.

- Розширення уявлення дітей про самобутність нашого народу в минулому і сьогоденні.

- Усвідомлення дітьми любові до рідних місць, відчуття своєї нерозривності з навколишнім світом, формувати бажання зберігати і примножувати багатство свого рідного краю.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ ЯК УМОВИ ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

Сучасні умови освітньої модернізації потребують нових підходів до освіти і виховання підростаючого покоління. Виховні цілі, завдання і способи їх реалізації повинні забезпечувати розв’язання проблем виховання і розвитку патріотизму в дошкільному навчальному закладі. У Законі «Про освіту» зазначено, що освіта в Україні повинна здійснюватися з урахуванням національних традицій та звичаїв, історичних, культурних цінностей України [2, с. 91], що дасть змогу звертатися до історії українських традицій та сприяти спадкоємності поколінь. Культура створюється національними шляхами і засобами, вона має національний зміст і характер, гуманістичний потенціал і втілює у собі та розвиває національні, загальнолюдські цінності. Чим більше ми дбаємо про розвиток національної культури, тим більше дбаємо і про розвиток загальнолюдських цінностей, що так необхідні нам на сучасному етапі становлення суспільства. Дуже важливим є розкриття того, що наш народ, як і інші, з давніх-давен виховував своїх дітей рідною мовою, засобами міфології, мистецтва, національних традицій, звичаїв і обрядів. Виховання у кожної дитини правильного ставлення до культури, мистецтва, особистості - одне з найважливіших завдань сучасної національної системи виховання. Самобутня особистість - це найбільше багатство нації. Чим більше буде яскравих, самобутніх особистостей, тим кращі умови створюватимуться для поглиблення, розвитку самобутності нації. Сучасна педагогіка базується на відродженні духовності українського народу, його менталітету. Тому дошкільне виховання має ґрунтуватися на засадах родинного виховання, надбаннях народної педагогіки, народної творчості, фольклору. 2 Першим приділив належну увагу ідеї та принципам народності виховання К.Д.Ушинський. Народне виховання завжди спирається на характер і душу людини. Виховання будується відповідно до інтересів народу, а тому розвиває і змінює в дітях ті цінні психологічні риси і моральні якості, які є основою патріотизму, національної гордості. «Як немає людини без самолюбства, так немає людини без любові до Батьківщини». Він вважав, що де б не була людина, вона завжди зберігає у своєму серці дух свого народу, любов до рідного краю. Народність, на його думку, це той фундамент, на якому базується все подальше виховання. Аналіз сучасних досліджень в галузі патріотичного виховання дітей дошкільного віку висвітлено в роботах таких науковців: Л. Артемової, А. Богуш, А. Виноградової, Т. Поніманської та ін. Дані роботи свідчать про інтенсивні пошуки вчених і практиків щодо оновлення змісту освіти й виховання дітей, оптимального розвитку дітей у сім'ї та ДНЗ. У багатьох дослідженнях пріоритетними є особистість дитини та обґрунтування умов її розвитку. Науковці стверджують, що у дошкільний період життя дитини формуються патріотичні почуття. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно- позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання. Чим більше збагачується такими цінностями досвід дитини, тим значніше авторитет дорослих, які, на думку дитини, відповідають моральним критеріям. Все починається з дитинства. Його часто називають «золотою», щасливою порою в житті людини. Але це ще і дуже відповідальна пора, з якою пов’язано багато проблем – як самої маленької людини, так і дорослих, які займаються її вихованням. Тож педагог повинен дати малятам уявлення про все, що їх оточує, допомогти кожній дитині сформувати своє особисте бачення 3 світу, особисту «картину світу» Формування почуття любові до Батьківщини починається від першого усвідомлення дитиною ніжної ласки матері, чарівної заспокійливої колискової, краси природи рідного краю, навколишнього середовища. Патріотизм, як і всі інші високі громадянські почуття, народжується в пізнанні. Збагачуючи знання дітей про Вітчизну, культуру народу, традиції, народну творчість , водночас виховуємо патріотичні почуття, закріплюючи їх у практичній позитивно-емоційній діяльності. Емоційний фактор відіграє важливу роль у патріотичному розвитку дітей. Емоційна сфера формується генетично рано і дуже сильно впливає на життя та діяльність дитини. Діти переймають з оточення все: і добре, і зле, прекрасне й бридке. Саме тому й потрібно, щоб вони бачили навколо себе більше добра і краси. Досвід роботи педагогів переконливо доводить, що дитина повинна перебувати під постійним впливом матеріальної і духовної культури свого народу. Це потрібно насамперед для найповнішого розкриття природних схильностей дитини і розвитку її здібностей, оскільки таким чином використовуються етнопсихологічні особливості дітей. Саме такий шлях приводить до виховання національно свідомих громадян. Час перебудови, утворення самостійної держави України викликав надзвичайний інтерес до проблем: вітчизняної історії, витоків національної культури. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці виховання підростаючого покоління. Народ із покоління в покоління передає свій соціальний досвід, своє духовне багатство, свої історичні надбання, створюючи тим самим свою, тільки йому притаманну, культуру. Кожна нація, кожен народ, кожна етнічна соціальна група має свої звичаї, свої традиції, що утворювалися впродовж багатьох століть, і які становлять національну культуру, що складається з цінностей, витворених як минулим, так і сучасними поколіннями. Як було зазначено вище, що дошкільне виховання базується на надбаннях народної педагогіки. Тому педагогічний колектив ДНЗ №129 м. Києва поставив перед собою завдання по формуванню патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку засобами народної творчості. Беручись до роботи, ми вірили, що вона буде цікавою, змістовною, насиченою пошуком творчих, альтернативних шляхів розвитку потенціальних можливостей кожної дитини. Педагогами колективу була поставлена наступна мета експериментальної роботи: формування патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку засобами народної творчості (на основі інтегрованих знань про людину і світ) за двома напрямками: - формування основ патріотизму, моральності та культури; - формування основ світогляду дитини. Обидва ці напрямки не виключають, а доповнюють один одного. Дані завдання вирішуються у всіх видах дитячої діяльності: на заняттях, в іграх, на екскурсіях, в побуті - так як виховують в дитині не тільки патріотичні почуття, але й формують його взаємини з дорослими й однолітками. За основу роботи першого напрямку взято українську народну казку, яка синтезує знання, що подаються дітям. До казки ми звернулися не випадково, адже казка для дитини - це не просто вигадка, фантазія, це - особлива реальність, реальність її почуттів. В ній дитина вперше зустрічається з такими складними, а іноді й суперечними явищами , як життя та смерть, почуттями - гнів і співчуття, вчинками - зрада, підступність і взаємоповага, самопожертва. Форма подачі яких – особлива, казкова, цілком доступна дитячому розумінню. Ті уроки патріотизму, моралі, доброти, які дає дитині казка, не мають собі рівних за силою впливу на дитячі душі. Це – уроки на все життя. Тож іще до початку роботи за інтегрованою системою змісту дошкільної освіти ми ретельно передивились та проаналізували програмові казки і відібрали ті, зміст яких мав допомогти, на нашу думку, розкрити дітям зв’язки між явищами, стосунки між людьми і т. ін.; з чим і треба було ознайомлювати вихованців. Сам процес планування - це завжди творчість. В плані відбивається робота над казкою в різних видах діяльності дітей протягом тривалого часу. Перш за все казка поділяється на частини, кожна з яких має свою тему, тобто - 5 казка ділиться на кілька підтем. Протягом одного - двох тижнів ми опановуємо з малятами цю підтему. Термін роботи над нею залежить від обсягу знань, які ми плануємо дати дітям. Робота над казкою завершується театралізованим дійством. Це може бути вистава, гра - драматизація або розвага. В основу яких покладено сюжет знайомої казки, але це майже нова казка завдяки доповненню або зміні подій, вчинків героїв, їхньому перевтіленню. У формуванні основ духовної культури наших вихованців особливу увагу було приділено театралізованій діяльності. Високих результатів у формуванні у малят артистизму, виразності рухів, хорошої дикції, емоційності під час гри, розкріпаченості досягнуто в значній мірі завдяки творчому підходу музичного керівника, яка працювала в тісному контакті з вихователями. Під час роботи над казкою діти отримували багато знань з усіх питань людської діяльності, які органічно пов’язуються педагогом із сюжетом, подіями й вчинками героїв, розширюють уявлення малюків продовкілля. Позитивний вплив має використання фольклору: прислів’їв та приказок про народні ремесла, про працю, працьовитість (уривки із книги С. Носаня «Пір’їна з крила жар-птиці»), казок («Дідова дочка і бабина», авторська казка Любомири Калуської «Про мудрих і добрих людей»). Багато уваги ми приділяли зв’язку образотворчої діяльності з казкою. Нетрадиційні техніки малювання, аплікації, конструювання стали невід’ємною частиною нашого педагогічного процесу. Другий напрямок реалізувався через подання знань про певні сфери життєдіяльності людини: природа, культура, суспільство, наука і техніка, всесвіт. Морально - патріотичне виховання дитини - це складний процес. В основі його лежить розвиток почуттів. Почуття Батьківщини - починається в дитині із ставлення до родини, до найближчих людей (до матері, батька, бабусі, дідусеві). Це коріння, що пов’язує дитину з рідним домом і найближчим оточенням. Почуття починаються з захоплення тим, що маля бачить перед собою, чому дивується і що викликає відгук у його душі. І хоча враження ще не усвідомлені, але, пропущені через дитяче сприйняття, вони грають величезну роль у становленні особистості маленького патріота. Основною формою патріотичного виховання дітей були тематичні заняття. Важливо, щоб вони підвищували дитячу розумову активність. Цьому допомагають прийоми порівняння, питання, індивідуальні завдання. Слід підкреслити, що для дитини дошкільного віку характерні короткочасність інтересів, нестійка увага, стомлюваність. Тому неодноразове звернення до однієї і тієї ж теми лише сприяє розвитку у дітей уваги і тривалого збереження зацікавленості до поданої теми. Крім того, було об’єднано в одну тему заняття не тільки з рідної мови, а й з ознайомлення з природою, музикою, зображувальною діяльністю (наприклад: «Моє місто», «Столиця нашої Батьківщини – Київ»). Увагу дітей ми залучали до об’єктів, які розташовані на найближчих вулицях: історичні місця і пам’ятники, музей Л.Українки, парк ім. Т. Г. Шевченко, Ботанічний сад. Відвідування музеїв, виставок, концертів народної музики, розширення знань про народних умільців – все це формує формує патріотичні почуття дітей. Кожна тема підкріплювалась виконанням народних пісень, різними іграми, продуктивними видами діяльності (виготовленням колажів, виробів, альбомів, тематичного малювання). Слід підкреслити, що труднощі в ознайомлені дітей з побутом, традиціями, окремими історичними моментами були викликані тим, що дошкільнятам властиво наочно-образне мислення. Тому педагоги використовували не тільки художню літературу, ілюстрації, жарт, але і «живі» наочні предмети та матеріали (національні костюми, старовинні меблі, знаряддя праці, посуд, вишивку, плетіння і та. ін.). Не менш важливою умовою морально – патріотичного виховання дітей був тісний взаємозв’язок з батьками. Дотик до історії своєї сім’ї викликає у дитини сильні емоції, змушує співпереживати, уважно ставитися до пам’яті минулого, до своїх історичних коренів. Взаємодія з батьками сприяє дбайливому ставленні до традицій, народної творчості. Доцільними визнані наступні форми роботи: свята українського народного календаря; проведення фольклорних свят: вечорниць, новорічних свят; створення народознавчого 7 клубу; гуртка «Народні умільці»; підбір матеріалів для оформлення стендів; зібрання матеріалів народознавчого характеру. Сутність експерименту полягала втому, що подання знань дітям та їх застосування в практичній діяльності здійснювалися шляхом інтеграції (об’єднання) всіх ланок розвивального навчання та виховання. По закінченні якого було визначено, що робота педагогічного колективу сприяла розкриттю індивідуальних творчих можливостей кожної дитини та її самореалізації. Дошкільнята стали більш допитливішими, більш впевненіші в своїй думці, стали більш свідомо ставитись до моральних норм поведінки та шанобливо ставитись до українських традицій. Отже, пам’ятаючи, що потреба сьогодення – встановлення розірваних зв’язків з минулим, повернення втрачених народних традицій, відновлення ланки духовності й осмислення формули «минуле – сучасне – майбутнє», вихователям ДНЗ потрібно поширювати інтерес дітей до народних традицій, формувати патріотичні почуття, залучаючи їх до джерел народної творчості, що сприятиме всебічному розвитку національного типу особистості.

Патріотичне виховання дошкільників на сучасному етапі

За останній час згодом кризових явищ у соціально-економічній, політичній, культурній та ін. сферах суспільного життя стався різкий спад в діяльності виховання підростаючого покоління, а саме, в напрямку патріотичного виховання. Тому, значна роль у вихованні патріотизму лягла на дошкільні та навчальні освітні установи, в рамках яких відбувається духовно-моральне становлення дітей і підготовка їх до самостійного життя. В даний час в період нестабільності в суспільстві, виникла необхідність повернутися до кращих традицій нашого народу, до його віковим коріння, до таких вічних понять як рід, рід, Родина. У зв'язку з цим починаючи з дошкільного віку необхідно формувати у дітей високі моральні та морально-психологічні якості, серед яких важливе значення має патріотизм. Поняття патріотизм - це почуття любові до Батьківщини. Поняття «Батьківщина» включає в себе всі умови життя: територію, клімат, природу, організацію суспільного життя, особливості мови і побуту. Бути патріотом - це значить відчувати себе невід'ємною частиною Вітчизни. Це складне почуття виникає ще в дитинстві, коли закладаються основи ціннісного ставлення до навколишнього світу. Але подібно будь-якому іншому почуттю, патріотизм знаходиться самостійно і переживається індивідуально. Він безпосередньо пов'язаний з духовністю людини, її глибиною. Тому, не будучи патріотом сам, педагог не зможе і в дитині пробудити почуття любові до Батьківщини. Саме пробудити, а не нав'язати, так як в основі патріотизму лежить духовне самовизначення.

Не секрет, що представлення випускників дошкільного закладу про російській культурі були уривчасті і поверхневі. У чому ж справа? Можливо, це відбувається тому, що в Програмі завдання по ознайомленню дошкільнят з рідною культурою були сформульовані занадто загально. Наприклад: «Виховувати любов до Батьківщини, рідного міста, села»; «Ознайомлення з деякими виробами народного мистецтва» і т.п. При цьому абсолютно не позначеними залишалися засоби і методи розв'язання даних задач, а у вихователя найчастіше не було відповідних матеріалів і посібників. Навколишня дійсність (особливо в місті) також не давала можливості реально залучати дітей до народної культури.

Ці проблеми могли бути заповнені участю у фольклорних святах, відвідуванням різноманітних виставок народного мистецтва, в музеї - краєзнавчих експозицій. Однак для вихованців дитячого садка це не завжди можливо, не кажучи вже про те, що такі експозиції розраховані на сприйняття дорослої людини, а для малят потрібна велика, педагогічно грамотна переробка матеріалу.

А як донести до розуміння дітей-городян особливості селянської праці? На практиці така задача, до речі, передбачена типовою Програмою, вирішувалася формально, змістовно не зв'язуючись з природними явищами, обрядами, прислів'ями і приказками. І це цілком зрозуміло, оскільки більшість педагогів самі погано знали традиції, звичаї російського народу, історію народної культури, не були пройняті почуттям розуміння її давнину.

Виходячи, з вище викладеного намітилися наступні пріоритети:

 Навколишні предмети, вперше пробуджують душу дитини, виховують в ньому почуття краси, допитливість, повинні бути національними. Це допоможе дітям із самого раннього віку зрозуміти, що вони - частина великого російського народу.

 Необхідно широко використовувати всі види фольклору (казки, пісеньки, прислів'я, приказки, хороводи тощо). В усній народній творчості як ніде збереглися особливості риси російського характеру, притаманні йому моральні цінності, уявлення про добро, краси, правди, хоробрості, працьовитості, вірності. Знайомлячи дітей з приказками, загадками, прислів'ями, казками, ми тим самим залучаємо їх до загальнолюдських моральних цінностей. У російському фольклорі якимось особливим чином поєднується слово, музичний ритм, співучість. Адресовані дітям потішки, примовки, звучать як ласкавий говорок, висловлюючи турботу, ніжність, віру в благополучне майбутнє. У прислів'ях і приказках влучно оцінюються різні життєві позиції, висміюються недоліки, вихваляються позитивні якості людей. Особливе місце у творах усної народної творчості займають поважне ставлення до праці, захоплення майстерністю людських рук. Завдяки цьому, фольклор є найбагатшим джерелом пізнавального і морального розвитку дітей.

 Велике місце в прилучення дітей до народної культури повинні займати народні свята і традиції. У них фокусуються накопичені століттями найтонші спостереження за характерними особливостями часів року, погодними змінами, поведінкою птахів, комах, рослин. Причому ці спостереження безпосередньо пов'язані з працею та різними сторонами суспільного життя людини у всій їх цілісності і різноманітті.

 Дуже важливо ознайомити дітей з народною декоративним розписом. Вона, пленяя душу гармонією і ритмом, здатна захопити хлопців національним образотворчим мистецтвом.

Не все, що оточує дитину, рівнозначно у виховному відношенні. Тому дуже важливий правильний з точки зору педагогіки вибір об'єктів, про які варто розповісти дітям. Починаючи роботу з патріотичного виховання, педагог повинен, перш за все, сам добре знати природні, культурні, соціальні та економічні особливості краю. Він повинен продумати, про що розповісти дітям, особливо виділивши ознаки, характерні тільки для даної місцевості, доступно показати зв'язок рідного міста (села) зі всією країною.

Будь-який куточок нашої країни неповторний. В одному місті багато заводів, фабрик, висотних будинків, широких проспектів. Інший місто славиться своїм революційним минулим, пам'ятками старовини. Одне село стоїть на березі великої річки, а інше загубилися в глухій тайзі, широко розкинулося в степу або на березі моря. У кожній місцевості є свої артисти, спортсмени, художники, поети, передові робітники або колгоспники. Праця в кожній місцевості теж різний: в одній провідною є праця машинобудівників, в іншій - тваринників, овочівників, у третій - рибалок, хліборобів і т.д. Чудово і неповторно народна творчість: умільці Якутії світу дарують вироби з кістки, вологодські кружевницы дивують ніжністю мережив, село Богородское радує малюків дерев'яними іграшками.

У старших групах вже можна так будувати роботу, щоб кожен вихованець перейнявся славою рідного краю, відчув свою причетність до місцевих суспільних подій. Однак було б не вірно, знайомлячи дітей з рідним краєм, обмежитися показом лише його особливостей. В такому разі у хлопців може і не скластися правильне уявлення про рідний край як частини великої країни, в якій вони живуть, і задача виховання патріотичних почуттів буде нездійсненна. Важливо підкреслити, що, яким би особливим не був рідний край, у ньому неодмінно знаходить відображення те, що типово, характерно для всієї країни:

- люди працюють на заводах, фабриках, будівництвах, в різних установах, в магазинах, на фермах, на полях і т.д. (в залежності від специфіки галузі). Вони завжди готові допомогти один одному, результати праці людей цього краю необхідні не тільки тим, хто живе в даній місцевості:

- у рідному місті, районі, селі, як і в інших місцях, дотримуються народні традиції; відзначають загальнонародні знаменні дати, вшановують пам'ять загиблих героїв, проводжають новобранців на службу в армію, вшановують знаменитих людей, ветеранів праці тощо;

- у рідному краю можуть жити люди різних національностей. Вони разом працюють, відпочивають;

- тут, як і по всій нашій країні, люди повинні берегти і охороняти природу;

- кожна людина, що любить Батьківщину, повинен проявити повагу до праці, інтерес до культури рідного народу.

Щоб діти, дізнаючись якісь конкретні факти, спостерігаючи навколишнє життя, могли шляхом найпростішого аналізу, узагальнення вражень краще уявити собі, що їх рідне місто чи селище є частиною країни, необхідно дати їм деякі початкові відомості з географії, економіки, історії нашої країни - розповісти про те, що вони не можуть бачити в безпосередньому оточенні.

Патріотичне виховання включає в себе вирішення завдань не тільки морального, але й трудового, розумового. Естетичного, а також фізичного виховання.

Можна говорити про виховання любові до рідного краю без повідомлення дітям певних знань про нього? Відбір і систематизація таких знань проводяться з урахуванням розумових можливостей дошкільнят: приймається до уваги характер їхнього мислення, здатність до узагальнення, аналізу, тобто рівень розумового розвитку дитини служить своєрідною передумовою і необхідною умовою виховання почав патріотичних почуттів.

Патріотизм – любов до Батьківщини, одне з найбільш людських почуттів. Патріотизм лишається одним з небагатьох понять, які є основоположними, головними у вираженні громадянських почуттів, найвищих засад духовного світу людини. Виховати свідомого громадянина і патріота означає сформувати в дитині комплекс певних знань, особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою у повсякденних діях, вчинках, поведінці.

Першооснова усвідомлення патріотичних почуттів – знання про рідний край. Саме на осмисленні найвідоміших і найближчих явищ, подій та деталей формується національна свідомість дитини й перед нею розкриваються перспективи пізнання світу. У дошкільному віці ми ставимо перед дітьми запитання:

Як називається твоя країна?

Як називається місто, в якому народився і живеш?

Що означає ця назва?

Де народилися твої тато і мама?

Як звуть твоїх дідусівта бабусь? Що цікавого із їхнього життя ти знаєш?

Що ти знаєш про вулицю, на якій ти живеш?

Які пам’ятники ти бачив, кому вони присвячені?

У дітей мають скластися поняття про сім’ю, родину, рід. Виховуватися любов до своїх рідних, близьких; має сформуватися уявлення про своє родове дерево.

Щоб діти стали народом, творцями своєї долі, необхідно, аби вони за час перебування у дошкільному закладі міцно засвоїли духовність, культуру рідного народу, глибоко перейнялися його національним духом, способом мислення й буття. Всі ці якості треба виховувати у дітей на засадах народознавства. Педагогічний аспект народознавства спрямований на те, щоб діти розумом і серцем засвоїли народну мораль, певні норми поведінки, етику і естетику побуту, культуру, оволодівали вміннями та навичками трудової діяльності, фізичне вдосконалювались тощо.

Усна й писемна творчість народу, його культурні традиції, мистецтво, мова, національні за своєю суттю і змістом, водночас вбирають у себе елементи загальнолюдської культури; національне не виключає загальнолюдське.

Не можна сформувати патріота і громадянина, виховати висококультурну людину, переступаючи через культурно – історичні цінності своєї нації або загальнолюдські цінності.

Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле й майбутнє народу, старші й молодші покоління. Традиції є основою виховання, головним механізмом формування якостей особистості. З-поміж провідних чинників, що виховують дітей, є природа і побут. Схильність сприймати виховний вплив природи закладена в українців генетично, що зумовлено їхнім споконвічним зв’язком із природою. Постійний контакт дитини із природою сприяє розвитку зв’язного мовлення, вчить їх логічно мислити на основі зіставлення різноманітних предметів і явищ, пізнання зв’язків і наслідків, користі і шкоди. Природа є джерелом добра. Її краса справляє величезний вплив на формування духовного світу людини. Могутнім засобом впливу на дитину є усна народна творчість.

Отже, наше завдання – виховати Громадянина – патріота своєї Батьківщини, культурну, освічену людину, яка гідно представлятиме свою державу у всесвітній спільноті. Йдеться про:

- Патріотичну самосвідомість, активність, готовність працювати для розвитку Батьківщини;

- Знання державної мови;

- Повагу до батьків, свого родоводу, традицій та історії, рідного народу;

- Дисциплінованість, працьовитість, творчість, турботу про екологію рідної землі;

- Фізичну досконалість, моральну чистоту, художньо – естетичну культуру;

- Гуманність, шанобливе ставлення до культури, вірувань, традицій та звичаїв інших народностей.

ДОБІРКАПРАКТИЧНИХМАТЕРІАЛІВ

Мій рідний край – моє село.

(Заняття для дітей старшого дошкільного віку)

Мета: закріпити та поглибити знання дітей про рідний край, про Україну; формувати уявлення про історію рідного села; знайомити з історичними подіями; розуміти їх важливість; розвивати увагу, уяву, логічне мислення, пам’ять, зв’язне мовлення; виховувати інтерес до минулого, любов до рідної землі.

Матеріали: прислів’я про рідний край, карта України, картинки про рідне село, вірші про рідний край.

Попередня робота: вивчення віршів  про рідний край.

Хід заняття

- Які слова для вас найрідніші? (Мати, батько, Батьківщина…)

- Чи любите ви маму, батька, Батьківщину, рідний край? (Так, любимо)

Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди Батьківщина!

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Є багато пташок голосних,

Любі, милі нам співи пташині,

Та гарніші завжди поміж них

Будуть ті, що у рідній країні.

- Як називається край, де ми живемо?

- Діти, сьогодні ми з вами поговоримо про нашу рідну Україну, про наше рідне село. Ви кажете, що любите свій рідний край, своє рідне село. А любов до рідної землі починається з батьківської хати, краю, де ти народився. Берег нашої любові  Ярмолинечина Рідна земле моя, багата й квітуча!

Країно моя, безмежна й співуча!

Скільки горя і сліз ти зазнала,

Незалежності й волі не мала.

Лиш під кінець ХХ століття

Вільною ти стала назавжди.

Хай для України буде вже поліття,

Щоб не знала більше горя і біди.

- Ось такою була доля України протягом багатьох років. Наш рідний край вабить до себе чудовою природою, славною історією, народними традиціями. І ми з вами, діти, повинні любити нашу рідну землю, її чисті ріки, глибокі озера, неозорі поля, зелені луги і гаї, бо нашіЯрмолинці – це частина нашої Батьківщини, яка називається Україна. Які прислів'я ви знаєте про рідний край? (Без верби і калини нема України. Там земля мила, де мати народила. За рідний край і життя віддай.)

- Рідний край! Рідна земля! Дорога кожному серцю земля дідів і прадідів наших. Про неї забувати просто гріх. Треба завжди пам'ятати і рідний край, і рідну мову, і смерічку біля хати, і тих людей, які навчили тебе добра…

(Діти розповідають раніше вивчені вірші)

Село моє на славній Україні,

Одне – єдине з назвою такою.

Лежить воно між горами в долині

І всіх чарує дивною красою.

Село чарує ранньою весною

Коли зелений одяг накидає,

А луки вкриті розкішною травою,

І в зелені село вже потопає.

Село прекрасне, коли осінь – чарівниця

Одягне дерева у багряні шати.

І тоді весна йому лиш сниться,

Бо до неї днів іще багато.

Нічого нам ріднішого немає,

Ніж Селятин любий та єдиний.

Живуть тут дружно всі горяни,

Бо село – мала їх Батьківщина.

(Розповідь вихователя легенди про Ярмолинці).

Пролетять роки, ви підростете і залишите рідну домівку. Проте, де б ви не були, вигляд рідного села, його звичаї, обряди на все життя залишаться у серці кожного із вас. Діти, як ви розумієте слова «любити рідний край»? (Берегти кожну вулицю, двір, хату, дерево, кущ, тварину, рослину, пташку, комашку, ріки, гори, ліс…)

- Любити рідний край – означає шанувати старших і допомагати молодшим.

- Любити рідний край – означає любити своїх рідних, приносити радість їм і користь нашій Україні.

- Діти, мені дуже хотілося б нашим сьогоднішним заняттям запалити у ваших серцях хоча б маленький вогник гордості за те, що ви – українці, що живете у такому чудовому, прекрасному, історичному селищіЯрмолинці. Саме вам, діти, вивчати, берегти, шанувати історію рідного села, України. Хай буде щасливою ваша дорога!

Діти:

Ой вийду я на гору,

Стану, гляну навкруги.

Розкинувся у долині

Край мій рідний, дорогий.

Он хатини поховались,

Ніби діти, граючись,

У сорочках кучерявих

Стоять посміхаючись.

З гори на всі боки

Біжить шлях – дорога,

Веде вона в світ широкий

Нас від отчого порога.

Через село в'ється

Тоненька, як стрічка,

Неширока, неглибока,

А все – таки річка.

Її води безупинно

В далечінь несуться,

А на луках соковитих

Корови пасуться.

- Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край! Дорослішають діти, сивіють матері – такий закон життя, але ніколи не старітиме наша квітуча земля. Її майбутнє – у ваших руках. Будь вічно молода й благословенна, радуй нас щасливими голосами дітвори, золотою пшеницею, синім небом, наша рідна земле!

В гостях у бабусі Василини

( Заняття з краєзнавства для дітей старшого дошкільного віку)

МЕТА. Поглибити і розширити знання дітей про гуцульське житло, предмети побуту та їх призначення; розвивати інтерес до історії українського народу; виховувати повагу до народних традицій.

СЛОВНИК:долівка, полумисок, кочерга, коцюба, кофичка, берівка, корито, дійничка, маслєнка.

ОБЛАДНАННЯ:приміщення, оформлене як гуцульська хата, посуд (миска, полумисок, макітра, глечик, кофичка, берівка, дійничка, маслєнка, дерев’єні ложки), запис пісні «Смерекова хата».

Хід заняття

Вихователь. Діти , мене вже давно запрошувала до себе у гості бабуся Василина. Давайте підемо до неї.

(Звучать запис пісні «Смерекова хата». Діти заходять до зали. Назустріч їм бабуся Василина. Вітаються).

Бабуся. Заходьте, гості дорогі! Я дуже рада вас бачити у своїй хаті. Як говорить народне прислів’я: веселий гість – хаті радість. Ось і я хочу, щоб у мене в хаті було радісно від ваших голосів. Сьогодні я запрошую вас у мандрівку по своїй оселі. А ви знаєте, як називається моя оселя? (Хата).

-     Діти, для чого будується хата? Але хата не тільки місце проживання. У кожній хаті є свої життєві правила, звичаї, традиції. У кожній хаті повинні бути спокій і любов. У таку хату і гостей йдуть із радістю.

-         Діти, а на чому ви стоїте? (На підлозі). Так. Але колись у сільських хатах не було підлоги, а просто була земля, сильно втоптана, змащена зверху глиною. І називалась вона долівкою. На долівці лежали домоткані доріжки, ось такі як у нас. Погляньте, які вони яскраві, різнобарвні, смугасті. Я їх сама виткала.

 -     Як ви думаєте, чим відрізняється долівка від підлоги? Правильно, долівка – земляна, підлога дерев’єна. Якщо покрити долівку дошками. То вона стане підлогою.

 -   Діти, а що в мене в кімнаті велике, майже півхати займає? Правильно, це піч. Для чого вона потрібна? (Варити їсти, пекти хліб, пиріжки…).

 -   Що можна сказати про піч,яка  вона? (Красива, розмальована, тепла, велика, щедра, годувальниця). Так, ви гарно сказали, що піч -  це годувальниця. Ось тому всі люди в селі завжди шанобливо ставляться до печі. Біля печі не можна лаятися, сваритися, брехати, бо тоді страва з печі буде не смачна. Про піч складають прислів’я, приказки, пишуть у казках. Пригадайте, які ви знаєте казки, в яких згадується про піч. («Гуси-лебеді», «Мороз Іванович», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик»).

-   Молодці , багато казок знаєте. Може хтось з вас і приказки знає про піч? (Яка піч, така і господиня.  Не намащена в хаті піч – все одно, що невимита дівчина.)

Вихователь. Бабусю,а що це у вас під піччю лежить?

Бабуся. Це мої помічники. Вони допомагають мені поратися біля печі. Ось це коцюба. Це знаряддя для перемішування в печі палива та вигрібання з неї жару. А ще в мене є кочерга. У кочерги довгий дерев’яний держак, а на кінці прибита дощечка. Вона потрібна для того, щоб вигрібати попіл з печі, перед тим, як в піч саджати хліб або пиріжки для випікання.

- Моя бабуся розповідала, що раніше не було сірників,а тому вогонь у печі дуже берегли. Вогонь - це щось світле, магічне. Коли в печі все зварилося, вогонь перегорів і залишився тільки жар, його підтягували коцюбою в бокову пічурку. На цей жар насипали побільше попелу і так залишали до наступного ранку. Вранці  пересовували жаринки з попелу знову  в піч, клали на них сухі дрова і розгортався новий вогонь. Біда була, коли вогонь згасне. Треба було бігати до сусідів і просити жару. Тому кожна господиня оберігала свій вогонь, як найдорожче.

Вихователь.  Діти,ви запам’ятали,  які в бабусі є помічники біля печі? (Коцюба, кочерга).

Що бабуся робить коцюбою?

Для чого потрібна кочерга?

Для чого люди берегли вогонь у печі?

(Без вогню не можна зварити їсти, вогонь обігріває хату, а раніше за допомогою вогню хату ще й освітлювали).

Бабуся. Ану відгадайте мою загадку, любі діти.

Він усіх до себе манить.

Всіх збирає навкруги.

Борщ на нього й кашу ставлять,

Ще й духмяні пироги. (Стіл).

Правильно, молодці. Вмієте загадки відгадувати. Стіл у хаті завжди стоїть у найсвітлішому місці. А кругом столу що стоїть?(Лавиці). Стіл у хаті – це годувальник. За ним збиралася вся родина. Діти, чим накритий стіл? (Вишитою скатертиною).

 -  А що лежить на столі? (Хліб, накритий вишитим рушником). Хліб на столі – це наша українська гостинність. Який би подорожній не зайшов до хати, його завжди пригостять. Нагодують і напоять чистою джерельною водицею. Ось і мій хліб чекає на дорогих гостей і запрошує вас, діти, сідати до столу. (Діти з вихователем сідають до столу).

-   Діти, а такими ложками ви  їсте в дитсадку, вдома? (Бабуся показує дерев’яні ложки).

-   Чим же вони відрізняються?(Ми їмо металевими, а у вас дерев’яні).

-     Усі ці ложки зробив мій дід Панас. Дід вирізав ложки з деревини груші, яблуні, берези.

-   Погляньте, які вони різні: велика і вузенька – варення розмішувати; велика і глибока – борщ та зупу насипати; середньої величини – щоб їсти.

Вихователь. Бабусю, а де у вас миски стоять?

Бабуся. Миски стоять на полиці. Вона у мене висить на стіні. Це щоб зручно було брати посуд. Діти, погляньте, що ж це таке – “полиця”? Так, це полички для посуду. Давайте розглянемо миски. Які стоять у мене на полиці. Ось ця миска глибока, вона призначена для перших страв, молочної каші. А це – полумисок (показує) – це посуд не такий глибокий, але його використовують і для перших, і для других страв. З чого цей весь посуд зроблено? (З глини). Так, це посуд глиняний. Він дуже красивий, розмальований, з нього приємно їсти.

-    Діти, а ви знаєте, що це за посуд? Як він називається?(Глечик). А звідки ви знаєте , що це глечик? (Для молока, води). Що ми можемо сказати про глечик, який він? (Високий, глиняний, красивий).

Вихователь.Діти, то який є у бабусі глиняний посуд? (Миски, полумисок, глечик).

Бабуся. А тут, дітки, умене на лавиці стоїть посуд, зроблений з дерева. Ось, подивіться, як його багато. Зараз я вам розкажу  про нього, для чого він використовується.

-  Ми вже з вами бачили, що є миски з глини. Колись робили і миски з дерева. Вони називаються – коритце, якщо воно маленьке, а якщо велике – корито. В маленьких коритцях наливали молоко, місили тісто на пироги, тобто використовували як сучасні миски. А у великому кориті місити тісто на хліб. В таких же коритах купали маленьких дітей.

-  Це – кофичка. Ця посудина використовується для того, щоб у неї насипати гуслянку. Ви знаєте, що таке гуслянка? З чого її роблять? Гуслянка з кофички дуже смачна. Колись гуслянку в кофичці брали з собою на сіно, і як би на вулиці не було жарко, гуслянка в ній зберігалася прохолодною.

 -  А ось це – дійничка. Вона виконувала роль відра, в неї доїли корову, козу. Діти. А які молочні продукти можна отримати з молока. (Гуслянка, бринзу, творог, сметану, масло).

-    Це, діти – маслєнка, давній пристрій для того, щоб виготовляти масло. Сюда насипали сметану, вставляли дерев’яну паличку з дерев’яною сіточкою, накривали міцно кришечкою і збивали масло. (Показує).

-     А що це таке, як ви думаєте? Цей посуд називається берівка. В цій берівці давно зберігали бринзу, гулянку, солонину, м'ясо.

Вихователь. Діти, то ви запам’ятали, як називається посуд з дерева? (Корито,коритце, кофичка, дійничка, маслєнка, берівка).

Бабуся. Діточки, а ви не зголодніли? Я вас хочу пригостити. Подивіться, що це за посудина у мене в руках? Ми сьогодні про неї не говорили. Ця миска має назву – макітра. Вона зроблена з глини. В ній труть мак на пироги, завиванці. А також, коли варять пироги, то вибирають їх у макітру. Ось і я, знаючи, що ви до мене прийдете у гості, наварила пирогів з сиром. Ану, швиденько за стіл пригощатися пирогами.

(Діти смакують пироги, а бабуся їм приспівує:

Їжте, їжте, не цурайтеся,

Ви у мене пригощайтеся.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Їжте, дітки, доїдайте,

Здоровенькі підростайте.)

Бабуся. У чому я вам принесла вареники? (У макітрі).

-  А в що я вареники наклала? (У полумиски)

-   Молодці, все запам’ятали.

     Ось така у мене хата,

     Чим багата, тим і рада.

Вихователь.Хата господинею красна.

Дитина. Ліс красен грибами, а хата пирогами.

Бабуся. У своїй хаті і кути помагають.

Вихователь. Тож, бабусю, гарно дякуємо за гостину.

Бабуся. Дякую і вам щиро. Бачу і ви рідної мови та звичаїв не цурайтесь. Молодці. Як моя бабуся говорила «без старого не буде і нового». Тож пам’ятайте, як жили ваші діди-прадіди. Для вас, дітки. У мене є великий секрет. Приходьте ще в гості і я вам його відкрию.

(Під музику «І в вас, і в нас хай буде гаразд» діти пригощаються і виходять з світлиці).

Професії. Зустріч з прикордонником

(Конспект заняття – зустрічі для дітей середнього дошкільного віку)

Мета. Формувати уявлення дітей про професію прикордонника, розкриваючи її значення та важливість. Розширювати уявлення дітей про професії, їх значення і взаємозв’язок між ними, розуміння цінності будь-якої праці. Удосконалювати вміння користуватися коректурними таблицями, вміння ліпити стовпчики конструктивним способом, застосовуючи знайомі прийоми ліплення. Активізувати словник дітей назвами професій. Розвивати діалогічне мовлення. Формувати навички спілкування, поведінковий етикет. Виховувати повагу до захисників кордонів України.

Матеріал: коректурні таблиці, загадки про професії, силуетні зображення карти України, пластилін, серветки.

Гість: прикордонник Горбан В. В.

Хід заняття

Вихователь (звертається до дітей)

- Діти, сьогодні ми поговоримо про професії. Адже ми з вами були на екскурсіях в різних закладах та установах нашого села і знайомилися із професіями людей. Ви розповідали про професії і місце роботи ваших батьків, ми читали художні твори, вивчали вірші, загадували загадки про професії дорослих, розглядали картини та ілюстрації. Отож, зараз я хочу перевірити ваші знання.

(Робота з коректурними таблицями)

Візьміть таблиці, що складаються з предметних картинок. Розгляньте їх та виконуйте мої завдання.

Знайди картинку, назви слово:

Той, хто водить машину - …;

Той, хто лікує людей - …;

Той, хто будує будинки - …;

Людина, яка прибирає сміття на нашому майданчику - …;

Той, хто шиє одяг - …;

Той, хто готує їжу - …;

Людина, яка робить красиві зачіски…;

Людина, яка вчить дітей в школі…

Відгадай, швидко слово називай:

У садочку з дітьми працюють…;

Люди будуть голодні без праці…;

Хворим дуже потрібен…;

Назви:

Професії людей, які працюють на вулиці; у приміщенні;

До кого ми звертаємось по допомогу, якщо трапилась біда?

Яка перша картинка у верхньому рядку; остання у середньому;

Які картинки є «сусідами» лікаря; водія?

Відгадай загадки, знайди відгадки:

Робить зачіски й перуки,

Підстриже і пофарбує,

Гарний настрій подарує.(Перукар)

Хто одежу шиє всім:

І дорослим, і малим,

Дружить з голкою й тканиною,

Строчить швейною машиною. (Швачка)

Хто людей з біди рятує

І хвороби всі лікує –

Призначає процедури

І таблетки, і мікстури? (Лікар)

4) Хто як квочка із курчатами

В дитсадку щодня з малятами?

Хто їх пильно доглядає,

Няньчить, пестить, розважає?(Вихователька)

5)Залюбки він куховарить –

Нам смачненькі страви варить. (Кухар)

6) Громадян охороняє

І порушників шукає.(Міліціонер)

5. Продовж речення:

- Затримує злочинців…;

- Врятував ліс від пожежі…;

- Побудував новий дім…;

- Зробив дівчинці гарну зачіску…;

- Навчає дітей у школі…;

- Кухар приготував смачний…;

- Пошила нову сукню…;

- Продавець продає нам свіжі…;

- До хворої дівчинки прийшов…;

Вихователь.

-   Я бачу ,що ви багато  знаєте про  професій, але є ще  така професія – захищати кордони Батьківщини. Це професія - прикордонник.  А розкрити таємниці цієї професії нам допоможе гість. Сьогодні до нас завітав прикордонник Владислав Володимирович. Вітаємо Вас, Владиславе Володимировичу. У нас до Вас дуже багато питань.

- Розкажіть про свою професію.

- Де Ви працюєте?

- Чому Ви обрали саме таку професію?

- Як Ви готувалися стати прикордонником?

- Як Ви вважаєте, чи важливою являється професія прикордонника? Чому?

- Отже, діти, бачите, яка це важка і, водночас, дивовижна професія захисника Батьківщини.

- Наша Батьківщина досить велика і для охорони і захисту її кордонів  необхідна така професія як прикордонник. Хтось з вас в майбутньому мріє стати прикордонником? Чому?

- Зараз я пропоную вам розглянути карту України та знайти кордони нашої держави.

Діти розглядають  карту України. Вихователь пропонує розглянути та визначити(обвести) державні кордони.

Вихователь.

На кордонах України стоять прикордонні стовпи, які вказують, що саме тут починається територія України.

Вихователь пропонує розглянути прикордонний стовп,визначити в які кольори його розфарбовують.Пропонує дітям виліпити прикордонні стовпи та виставити їх на кордонах України(площинне зображення карти України) Показ вихователем ліплення конструктивним способом, з двох частин  прикордонного синьо-жовтого стовпа. Виконання роботи дітьми,індивідуальна допомога дітям. Виставлення стовпчиків по кордону України.

Вихователь.

- Діти, сьогодні ми з вами пригадали  багато професій , познайомилися з прикордонником  та його професійними обов’язками. Скоро ви станете дорослими, оберете професії і будете  працювати  на процвітання своєї держави –України.

Мій прапорець

(Комплексне заняття для дітей раннього віку)

Тема. «Мій прапорець»

Мета. Продовжувати  вчити  розуміти та поважати  символи України; закріплювати навички розрізнення кольорів та поняття «один» та «багато»; активізувати словник дітей словами: прапор,синьо-жовтий.Вправляти дітей у малюванні горизонтальних ліній за допомогою губки; викликати у малят радість від творчої роботи. Виховати повагу до символів  України

Обладнання:лялька – українка Таня, український прапорець, прямокутні смужки синього та жовтого кольору, аркуші паперу,гуашеві фарби. губки,серветки.

Хід заняття.

Чути стук у двері.

Вихователь: Хто ж  це до нас прийшов?

 Діти: Лялька - україночка  Таня.

Вихователь:  Давайте привітаємося  з лялькою – українкою Танею.

Діти вітаються.

Подивіться, діти , що принесла нам лялька Таня?

Діти: Прапорець .

Вихователь : Так,це український прапорець.

Синьо-жовтий прапор маємо:

Синє — небо, жовте — жито;

Прапор цей оберігаємо,

Він — святиня, знають діти.

Вихователь. Давайте розглянемо  прапор. Які кольори ви бачите на ньому?

Діти: (Синій, жовтий)

Пограємо в гру «Знайди і покажи колір». А лялька- україночка  Таня буде уважно слідкувати, чи ви правильно знаходити колір.

Гра «Знайди і покажи колір»

Мета:  вправляння в розрізненні кольорів,  розвиток пам’яті, мислення.

Обладнання: прямокутні смужки синього та жовтого кольорів

Хід гри.

Вихователь називає колір, діти піднімають  смужку відповідного кольору.

А зараз я пропоную вам з двох кольорових  смужок викласти прапор нашої держави України.

Діти викладають прапорці.

Вихователь. Молодці! Скажіть , скільки стало в нас прапорців?

Діти:Багато.

Вихователь. А скільки прапорців принесла нам лялька – українка  Таня?

Один .

Вихователь. А ви хочете, щоб в нас стало ще більше прапорців?

Діти: Так.

Вихователь. Я пропоную вам намалювати прапорці, а лялька – українка Таня буде спостерігати, як ви малюєте прапорці.

 Запрошую вас сісти за столики і уважно подивитись, як я буду  малювати прапорець. Сьогодні ми будемо  малювати прапорець губкою .  Пригадаймо, які кольори має наш прапор? Отже, ми будемо малювати синьою та жовтою фарбами. Для цього нам потрібно спочатку  взяти в праву руку губку, вмокнути  його в синю  фарбу та провести широку смужку. Потім витерти серветкою пальці, руки. Взяти іншу  губку, вмокнути  її  в жовту  фарбу і під  синьою смужкою провести  жовту смужку. Витираємо пальчики серветкою.

Але перш, ніж почати малювати, ми повинні підготувати свої пальчики .

Пальчикова гімнастика.

Іде дівчинка гарненька,

(діти беруться долоньками за щічки,похитують головою)

В неї личко рум’яненьке.

(діти обводять долонькою навколо обличчя)

Рученьки маленькі.

(роблять кругові рухи обома долоньками)

Пальчики вправненькі.

(перебирають розставленими пальцями)

Ніженьки прудкі,

(стукають долонями по колінах)

Ніженьки стрункі.

(стукають подушечками пальців по стегнах)

Діти малюють , вихователь  з лялькою – українкою Танею  індивідуально надає допомогу чи пояснення в разі необхідності.

Вихователь. Давай,  лялько - українко Таню, подивимось, як намалювали діти прапорці.

Вихователь з лялькою оглядають малюнки.

Вихователь. Молодці! У нас сьогодні в гостях була лялька – українка Таня, яка принесла нам український прапорець. Ми його розглянули та намалювали. Ми з вами  живемо в Україні і в нас є наш  синьо – жовтий Державний прапор України .

Сплетемо віночок

(Заняття з народознавства  та сенсорного  розвитку  для дітей раннього віку)

Мета. Ознайомити дітей з українським віночком; продовжувати знайомити з українськими народними іграми; закріплювати навички розрізнення кольорів та поняття «один» та «багато»; вчити відповідати на запитання вихователя; активізувати словник дітей словами: віночок, квіти, стрічки, один, багато, жовтий, червоний, синій, зелений. Викликати радість від гри, бажання гратися, разом з дітьми, вихователем; розвивати спостережливість, мислення, мовлення дітей. Виховувати цікавість до народних традицій.

Матеріал: вірш «Українка я маленька», лялька в українському одязі,віночок, українська мелодія.

Хід заняття

Вихователь приносить в групу ляльку в українському одязі.

Сьогодні до нас завітала гостя. Давайте з нею познайомимося та запитаємо як її звати.

(Вихователь спонукає дітей ставити запитання ляльці)

Мене звати Катруся. Я також хочу з вами познайомитися. Як тебе звати? (вихователь звертається від імені ляльки з таким запитанням до кожної дитини, спонукаючи її назвати своє ім’я).

Потім педагог звертає увагу дітей на одяг ляльки:

Подивіться, як гарно одягнена Катруся: у неї є українська сорочка-вишиванка, спідничка, фартушок, на ніжках – чобітки, на голівці – віночок. Катруся – маленька україночка, тому вона носить український одяг. Який одяг носить Катруся? (вихователь спонукає повторити назви предметів одягу ляльки всіх дітей разом, а потім декілька дітей по черзі)

Діти,  наша лялька Катруся знає дуже гарний віршик. Ось послухайте.

Українка я маленька

Українці батько й ненька

Українкою я звуся

І цим іменем горджуся

Про кого розповідається в цьому віршику?

Українка  яка ?

А батько і  ненька, хто ?

Отже наша лялька  Катруся – українка і ми теж з вами українці.

Лялька до нас прийшла з подарунком.

Вихователь показує подарункову коробочку і дістає з неї віночок.

Що принесла нам Катруся?(Діти повторюють всі разом, а потім декілька дітей)

Так, дуже гарний віночок у Катрусі, давайте його розглянемо. Які чудові квіти є у віночка.

Що є у віночка? – Квіти! (Діти повторюють всі разом, а потім декілька дітей)

Так, дуже гарні квіти у віночка, а скільки квітів: одна чи багато? (Відповіді дітей)

А, ще, у віночка є стрічечки!

Що це? – Стрічечки! (Діти повторюють всі разом, а потім декілька дітей)

 Покажіть, будь-ласка, синю стрічечку.

 А ти  покажи нам жовту стрічечку!

Молодці дітки. Ось такі віночки сплетені з квітів і стрічок одягали дівчатка на свята та ходили розважатися: танцювати, співати, хороводи водити. Давайте і ми з вами пограємось з віночком.

(Діти стають у коло, проводиться народна гра «Віночок»).

Я віночок сплету,

Я віночок сплету.

А кому я цей віночок

На голівоньку вдягну?

    ( Діти називають ім’я дитини на яку одягнули віночок)

Дидактична гра «Сплетемо віночок»

Мета: закріпити поняття «один», «багато».

Педагог пропонує взяти кожній дитині квіточку, потім, звертаючись по черзі до кожної дитини, запитує:

Скільки в тебе квіточок?

Потім пропонує викласти квіти на попередньо заготовленому аркуші з колом-вінком та стрічками.

Скільки квіточок у віночку? – Багато. (Діти повторюють всі разом, а потім декілька дітей)

     Дидактична гра «Прив’яжемо стрічечки до віночка»

Мета: закріпити уміння розрізняти та називати  синій та жовтий кольори

Катруся хоче подарувати вам всім по віночку, але у них немає стрічечок. Давайте прив’яжемо стрічечки до віночка.

Вихователь роздає кожній дитині віночок із кольоровими силуетами стрічечок та пропонує підібрати стрічки відповідного кольору та «прив’язати» їх до віночка. Потім спонукає дітей показати та назвати стрічечку певного кольору.

З чого ми плели віночок?

Що прив’язували до віночка?

Які гарні віночки у вас вийшли. Я пропоную взяти їх в ручки та потанцювати з ними. (Діти танцюють з віночками під українську народну музику)

Ну, що дітки, сподобалось вам гратися з віночком? Катрусі теж сподобалось у нас, але їй час додому повертатися. Давайте подякуємо їй і скажемо до побачення. (Діти дякують і прощаються)

Туристичний похід за участю батьків «Стежками рідного краю»

Мета.Удосконалити навички пересування по пересічній місцевості в природних умовах; розвивати фізичні та вольові якості дітей під час туристичного походу, закріпити вміння орієнтуватися на незнайомій місцевості; опанування нескладні туристичні навички та вміння; формувати екологічну культуру малих туристів; організувати спільні види діяльності для дорослих і дітей з метою зміцнення дружніх стосунків у групі.

Попередня робота: бесіда «Про користь здорового відпочинку дорослих дітей на природі»;вивчення правил безпечної поведінки підчас туристичного походу;закріплення правил маленьких екологів; організаційні збори за участі батьків і дітей; збір та підготування туристичного інвентарю і атрибутів.

ПЛАН ПОХОДУ:

1.Організаційна частина:

-Збір дітей та батьків біля дитячого садочка.

- Оголошення маршруту, затвердження списку туристів.

- Наголошення правил безпечної поведінки під час переходу.

2. Місце зупинки – лісова галявина:

- Розгрузка інвентарю та інших атрибутів.

- Наголошення правил безпечної поведінки на турист.лісовому маршруті.

- Огляд території, визначення місця для зберігання туристичного інвентарю, харчоблоку, туалету, багаття.

- Розподіл обов’язки серед дорослих: відповідальні за багаття, варіння каші, туристичний обід, спортивну програму, екологічну програму. Збирання дітьми та дорослих хмизу для багаття.

- Легкий сніданок.

- Загартовуючі процедури ( сонце повітря).

- Спортивні змагання з врученням солодких призів.

3. Наступна зупинка – водойма

- Загартовувальні заходи: сонце, повітря, вода.

- Ігри з піском та водою. Збір природного матеріалу (камінці)

4. Повернення на лісову галявину:

- Миття рук, обличчя.

- «Лісовий обід».

- Спортивні ігри з атрибутами за бажання дітей і дорослих.

- Прогулянка по лісу, збирання ягід, шишок, гілочок…

- Спокійні ігри з природним матеріалом.

- Музичний відпочинок (пісні, танці на лоні природи).

- «Солодкий полуденок».                                                         

- Обмін враженнями від туристичного походу.

5. Підготовка до повернення; повернення:

- Збирання речей, інвентарю, атрибутів, іншого природного матеріалу.

- Прибирання місця відпочинку від сміття.

- Коротка бесіда про природоохоронні заходи.

- Фотографування на пам'ять.

- Перевірка списку  та загальної кількості туристів.

Дидактична гра – подорож «По рідному  селищу Ярмолинці»

Мета. Прищеплювати у дітей любов до рідного краю, свого села, розвивати просторову уяву, логічне мислення. Закріплювати знання дітей про об’єкти рідного села. Виховувати    почуття гордості за своє рідне село.

Обладнання: велика полотняна карта місцевості, де проживають діти (село Селятин); макети головних об’єктів села .

Хід гриВихователь пропонує звернути увагу на модель селища, в якому живуть діти, нагадує про те, що селище – це теж наш дім, і ми маємо піклуватися про нього, берегти його, підтримувати чистоту і порядок.

Запитує, які головні об’єкти селища вони знають.

Пропонує знайти названі об’єкти на полотняній карті ( школу , дитячий садок,  магазини, сільську амбулаторію ,пошту, церкву військову частину,школу тощо). Діти пригадують шлях, яким ідуть до дитячого садка, де розміщені їхні будинки, розставляють їх на карті.

Проводить бесіда про рідне селище.

Результативність гри. Діти  засвоюють назву селища та основних його об’єктів. Одержують уявлення про план своєї місцевості, розвивають вміння орієнтуватися на місцевості.

ПРИСЛІВ’Я, ПРИКАЗКИ ТА ПОВІР’ЯНАШОГО РІДНОГО КРАЮ

Прислів’я про працю

Або роб, або в гроб!

В кого в руках, в того в зубах.

В одної в руках горить, у другої гниє.

Встань рано, біду доженеш, встань пізно,

біда дожене тебе.

Де ґазда не ходить, там ся хліб не родить.

Де багато ґаздинь, там хата неметена.

Завтрашню роботу зроби нині, а нинішню їду з’їж завтра.

Зробит, єк зійдуться дві середи до  купи.

Махане за вдарене рахувати не треба.

Не маш вівці коло хати – не маш в шо си вбрати.

На руках мозолі – пироги на столі.

Сокира мала, а дерево утне велике.

Тень-тень. Аби минув день.

Файний ґазда, лиш руки смолові.

Як не перекопаєш, то хоч перетолочиш.

Як хочеш багато мати, треба мало спати.

Прислів’я про стосунки між людьми

Валєєси, єк пустий крейцер на гостинци.

Від землі на сантиметр, а язик на метер.

Вєзав, а гузда не зробив.

Вони одного плота кілля.

Дивиться, єк босий на гадину.

Думок, як у пса стежок.

Забагає троєкого, а тут нема нієкого.

Запусто і пес хвостом не махає.

Засміялася грузь з болота.

Леґінь – горобцеві до колін.

Не смійся, братку, з чужого упадку.

Одна паршива вівця всю отару перепсує.

Пес котюгу пужає.

Філософія життя

Стільки гадок, як у пса стежок.

Такий собі, як кулеша недоварена.

У гостях Ілля, а дома свиня.

Хто світить, а хто сліпить.

Цюкнув словом, як гуцул барткою.

Шлюс, Параню, по коханню, віддай перстень, бо я сі не женю!

Як єс не корж. То не коржики.

Як напився водиці, відвернувся від керниці.

Багачеві і дідько дитину колише.

Без проводу військо гине.

Бог робить драбинку, то в гору, то в долину.

Високі гори мають глибокі доли.

Вище себе не скочиш.

Гроші довше рахувати, аніж розпускати.

До 30 – не жонатий,  до 40 – не багатий, і ти не ґазда.

Де два б’ються третій користає.

Доки Божої волі, доти мудрості мої (твої).

Є – минеться, нема – обійдеться.

За кавалок кишки сім миль пішки. Ліпше одно око своє, єк троє чужих.

Кайся, не кайся, зробила-с, заткайся!

Коби шия, а ярмо буде.

Кожда рука д собі крива.

Котра корова багато риче, мало молока дає.

Кулеша в хаті – найліпша родина.

Маємо те, що маємо, а де решту діли.

Можна і одним куснем удавитися.

На круте дерево є круте клиння.

На чужому горю в рай не попадеш.

Не той добрий, що добро робить, а той, що не робить зла.

Пропав, як катран з плота.

Так на души – хот гриби суши.

Хто спішить на два празники, на жоден не поспіє.

Чеши дідька зрідка.

Чоловік мислить. А Бог креслить.

Шкода ходу до пустого роду.

Прислів’я про розумові здібності

В кого сите черево – в того думки куці.

Вуса під носом, а вітер в голові.

Голова є, коби до неї розум.

Гонору повні бесаги, а розуму на мошечку нема.

Дурне, як сало без хліба.

Дурний тішиться владою, а мудрий розумом.

Ліпше з розумним загубити, як з дурним найти.

Має розуму за штирьох дурних.

Мудрий того й не думає, що дурний скаже.

Розумному і натяку досить.

То не той каліка, що без руки, а той, що без голови.

Що дурний робить? – Воду міряє.

Як Бог розум відбере, то коваль не вкує.

Який розум, така й господарка.

Прислів’я про родинні зв’язки

В поганої мами дитина як з рогами.

Вчи дитину, поки вона лежит поперек лавиці.

Газду видно по двору, газдиню по хаті.

Дрижит, як гуцул над дітьми.

Добре й «ох», коли вдвох.

Добрі діти тримають рід на світі.

Здогадалась дівочими по семій дитині.

Люби дитину, як душу, а тряси, як грушу.

Не вчи Івана, вчи Івася.

Свій як не заплаче, то хоть ся скривит.

Як упаде яблуко з яблуні, то ще й хвостиком до неї повернеться.

Як ся не віддам, то ся й дома здам.

Яке дерево, такий клин, який тато, такий син

Повір’я

Якщо  зустріти дівчину з повними відрами – буде успіх, а з пустими – невдача.

Якщо  розсипати сіль – то буде сварка.

Передати  через стіл солянку – значить, передати свої нещастя.

У  розірвані сорочці садити капусту – до врожаю.

Коли під час одруження в когось із наречених падала обручка, це означало, що шлюб тріщатиме по швам.

Після вінчання молодята мали мовчати якнайдовше – хто перший заговорить т Той буде довіку під каблуком своєї половини.

Якщо  дощ падає на шлюбну пару й гостей, то будуть молодята жити довго, а Коли  сильний вітер – житимуть убого, бо вітер багатство видуває.

Під  час застілля молодята мали не обпиратися спиною на сидіння, а сидіти Прямо , щоб на них не звалювалися сімейні негаразди.

Вагітні  жінці не можна було вишивати, шити і в'язати, бо дитина буде обвита пуповиною.

Не  можна дивитися в замкову шпару – у дитини буде поганий зір або дивитися спідлоба чи коситися – маля буде косооке.

Не  можна колисати порожню колиску чи коляску – мале вночі погано спатиме.

На Благовіщення заборонялося торкатися насіння, бо не зійде.

На  Іллю не можна було іти в поле, бо Ілля спалить урожай.

На  Святвечір після заходу сонця намагалися не працювати, бо добрі духи зникають із оселі.

Від  Якова – погода ніякова.

Ластівки  низько літають на дощову погоду.

В  який день випав перший сніг, в той день треба починати весну.

Яким  мечем воюєш, від такого помреш.

Підсумки громадянсько-патріотичного виховання в ДНЗ

Є якась незбагненна правда, вища мудрість життя, що саме в наш важкий час, в складну епоху чергової економічної кризи дедалі сильнішає спрага до нових духовних орієнтирів. Єдиний вихід у теперішній ситуації – це моральність, чистота мислення і серця, культура і духовність.Тому ми переконані, що сьогодні головне – дати дітям, маленьким громадянам України, уявлення про державу, закон, права та обов’язки, сформувати людські чесноти, що і є основними завданнями громадянського виховання.І якщо раніше цьому питанню педагоги часто відводили формальну роль, то на сьогодні ця тема стала пріоритетною. Ми принципово змінили педагогічні підходи, усвідомивши, що плекати громадянина означає не просто ознайомлювати дитину з історією та культурою рідної країни, а насамперед сформувати особистість, яка спроможна самовизначитися в суспільному житті, розуміти свої права і обов’язки, а отже, надалі бути спроможною творити державу в нових історичних умовах.З метою залучення дітей до збереження і примноження культурно-історичної спадщини України, пробудження поваги до національної культури, популяризації духовних, моральних надбань українського народу обладнані національні куточки, в яких представлені державні символи країни, знаходяться матеріали для ознайомлення з характерними ознаками побуту українців.

Унаочненню і кращому засвоєнню навчального матеріалу сприяють читання та перегляд художньої літератури, слухання музики, розгляд творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, перегляд відеофільмів, фотографій, презентацій.

Працюючи з дітьми, ми виявили, що значні потенційні можливості мають екскурсії вулицями рідного міста та самостійне складання дітьми розповідей-міркувань. Така робота дає можливість виробити у дітей власні ставлення і судження, які стають підґрунтям для подальшого формування переконань і світоглядної позиції особистості.

Ефективною формою освітньої роботи в цьому напрямку є налагодження активної взаємодії з родинами вихованців (проектна діяльність, свята, розваги, виставки, конкурси).

У закладі пройшов марафон «Діти за країну, за єдину Україну». Педагоги разом з вихованцями та їх батьками підготували малюнки та листи для солдатів, організували виставку дитячих малюнків та поробок на тему: «Хай славен буде мир на Україні»

В садочку склались свої традиції святкування народних свят та обрядів, в процесі яких досвід дітей збагачується новими враженнями, розширюється коло їхніх знань про довкілля, зокрема про близьких людей та свою малу Батьківщину, пробуджується любов до рідної землі. Незмінними організатором та сценаристом даних заходів є музичний керівник Грикун В.О..

Привертаючи увагу дошкільників до життя наших предків, я,завідуюча Ярмолинецьким днз №3 Пус Світлана.Володимирівна.,виховательДобрякова Лариса Миколаївнапостійно знайомимо своїх вихованців з характерними ознаками життя та побуту українців. Виготовлені разом з малятами народні іграшки ляльки-мотанки стали родинними оберегами, джерелом позитивної енергії, скарбницею народної мудрості в сім’ях її вихованців.

Дитина від народження відкрита для сприймання навколишнього світу. Інтерес до природи, бажання її пізнати у малюків безмежні. Тому в садочку ми створили екологічну стежину, яка дає можливість виховувати у наших малят грамотну поведінку у навколишньому природному середовищі, поширювати знання про природу і людину, як невід’ємну частину довкілля.

Важливим аспектом громадянського виховання є ознайомлення з правами людини і дитини, їхніми обов’язками та найголовнішим правом, яке визначає місце людини в державі, – правом на громадянство. Найактивнішу участь у проекті «Знай свої права, дитино» проявилаШматлай М.М.., яка велику увагу приділяє вмінню застосовувати здобуті знання в різноманітних життєвих ситуаціях.

Ідеями громадянського виховання, високого ставлення до батьківщини і до родини, як її невід’ємної складової пронизана творчість Василя Сухомлинського, спадщину якого доцільно використовує в роботі з дітьми Біла О.П.

Безперечно, комплексний підхід до громадянського виховання дошкільнят дає позитивні результати – діти виявляють любов та повагу до родини, вчаться поводитися з людьми відповідно до їхнього віку, знайомляться з особливостями української культури, отримують початкове уявлення про свої права і обов’язки. Якщо не прилучати малюків до громадянських цінностей нині, коли вони особливо сприйнятливі до соціально-педагогічних впливів, ризикуємо втратити не одне покоління для своєї країни.

Література:

1.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.

2.Виховання моральних почуттіву старших  дошкільників.  А.М.Виноградова, 1991.

3.Виховувати патріотів.  Дошкільне виховання,  №3,  2001.

4.Виховання культури поведінки дошкільників. К.,1975.

5.Виховання у дітей в сім’ї патріотизму як життєвої цінності. Кравченко, О. Харламова,  К., 1999.

6.Від народознавства – до свідомого патріотизму. Дошкільне виховання,  №2, 2003.

7.Дитина.  Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років. Київ, 2013.

8.Духовно-моральне виховання засобами авторських казок. Л.Короткова,  2006.

9.Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні, О.Кононко, 2003.

10.Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності. О.Сухомлинська . Дошкільне виховання, №2, 2003.

11.Моральне виховання дошкільників.  Т.Поніманська, 1993

12.Ми – маленькі українці. О.Кисельова.  Дитячий садок,  №20,  2007.

13.Народні ремесла у дитячому садку. Л.Калуська. Дитячий садок,  №20, 2005.

4.Народознавство в дошкільному закладі. О.Макаренко, 2005.

15.Особливості патріотичного виховання дошкільнят. П.Матвієнко. Дошкільне виховання, №8,  2001.

16.Патріотизм – духовна цінність молодих громадян України. К.Чорна,1997.

17.Патріотичне виховання дітей дошкільного віку. О.Лещенко.  Дошкільне виховання,  №9, 2003.

18.Закон України «Про дошкільну освіту»,  2001.

19.Про народність у громадянському вихованні. К.Ушинський, 1983.

20.Стежками минувщини:дітям про звичаєву обрядовість.  О.Макаренко, 2005.

21.У дусі громадянськості.  О.Галашевська. Дошкільне виховання, №8, 2007.

22. Журнал «Дошкільне виховання»,№8,2015